«Громадський Ревізор» зустрівся з засновником благодійного фонду допомоги онкохворим «Інна», що базується у Броварах, аби зрозуміти нарешті, що таке справжня благочинність
Щодня в Україні реєструють близько 450–500 нововиявлених пацієнтів з онкозахворюваннями. Також, кожного дня фіксують 270–300 смертей від цієї хвороби. І якщо в Європі та усьому розвинутому світі ці показники невпинно знижуються, то в Україні цифри ростуть із швидкістю геометричної прогресії. У Броварському районі на сьогоднішній день зареєстровано понад 5000 дорослих онкохворих. І не варто забувати, що це офіційні цифри, тобто вказана кількість людей, які звернулись до лікарні та стали на облік. А скільки ще тих, хто намагається лікуватись самотужки? Адже симптоми ракових захворювань можуть бути ідентичними ОРЗ.
Броварські «рятувальники»
Досі достовірно не відомо, що саме спричиняє виникнення ракових клітин. Але одне можна стверджувати стовідсотково – ця жахлива хвороба з кожним роком забирає все більше людських життів. Як розповідає засновник Благодійного Фонду Допомоги Онкохворим «Інна» Віталій Чучеров: «Коли у людини діагностують хворобу, всі близькі друзі та знайомі відвертаються від неї в лічені дні. Хоча насправді, їй саме в цей час, як ніколи, потрібна дружня підтримка та співрозмовник. Багатьох людей окрім хвороби підкошує депресія». То куди ж звертатися за допомогою людині, яка потрапила в скрутну ситуацію? Саме для цього існують благодійні фонди.
Фонду «Інна» трохи більше року, але вже за цей час перелік благодійних акцій та заходів вражає. Керівництво фонду заручилося підтримкою багатьох броварських підприємців та міської влади. За цей рік організація надала підопічним підтримки на 366 тис. грн. І це враховуючи, що свою діяльність вони розпочали з нуля. Всі кошти – це благодійні внески небайдужих.
На сьогоднішній день на піклуванні «Інни» більше 10 хворих, які потребують негайної фінансової допомоги. Та щодня співробітники обробляють неймовірну кількість запитів від нових пацієнтів. «Ми допомагаємо усім онкохворим, незважаючи на вік чи діагноз. Часто буває, що люди відправляють нам неповний пакет документів і ми не можемо приступати до діяльності, поки не отримаємо усі необхідні заяви. А діяти у більшості випадків потрібно негайно»,– каже Віталій Миколайович.
Також співробітники фонду розповідають, що до них звертається дуже багато шахраїв. Інколи виявити їх не так вже й просто, бо багато хто подає документи, які на перший погляд здаються цілком реальними. Однак завдяки тому, що уся документація та діагнози ретельно перевіряються, фонду вдається не потрапляти на вудку шахраїв.
«Коли тебе в метро просять про допомогу, зазвичай ти не перевіряєш усі документи, свідоцтва, діагнози. Ти просто подаєш гривню-дві. А таких, як ти, за день – тисячі… Це великий бізнес, побудований на людській доброті»,– обурений Віталій Чучеров.
Справа не тільки в грошах
Окрім постійного збору коштів та пошуку нових партнерів, благодійний фонд надає також психологічну підтримку хворим. Часто буває, що після озвучення діагнозу поряд не залишається нікого. Співробітники організації кажуть, що іноді по 40 хвилин вислуховують «накипіле» телефоном. Багато людей самотужки борються зі хворобою, але так часто їм потрібно просто дружнє співчуття та елементарна людська підтримка.
Також фонд пропонує безкоштовну юридичну консультацію стосовно будь-яких питань, пов’язаних із хворобою. Чи то оформлення документів, чи транспорування за кордон для лікування. У більшості розвинених європейських країн вже давно існує спеціальність «онкопсихологія». Україна поки що далека від цього. Але фонд знайшов людину, яка тепер також співпрацює з ним та допомагає людям адаптуватися до життя «після діагнозу». Треба розуміти, що процес одужання залежить не тільки від хіміотерапії. У багатьох випадках позитивний настрій та впевненість в одужанні роблять справжні дива. Життя людей після виявлення онкозахворювання змінюється кардинально, тому потрібен спеціаліст, який би на професійному рівні допомагав пристосуватися до сьогоденних реалій. Психологічна підтримка дуже важлива для пацієнтів, які борються з хворобою.
Активна співпраця
Благодійний фонд «Інна» плідно співпрацює з броварською владою. Так, для збору коштів на лікування одного з підопічних у Білорусі за сприяння управління освіти м. Бровари було встановлено благодійні скриньки в навчальних закладах.
Насправді, керівник фонду дуже скептично ставиться до роботи української влади у напрямку соціальної просвіти з питань онкології. «У нас в країні це як робиться? Два рази на рік, на день онкохворої дитини та до всесвітнього дня боротьби з раком покажуть два коротенькі сюжети, і все. А потрібно постійно говорити, що не треба боятися онкохворих, що їм треба допомагати, що діагноз – це не вирок, і треба боротися за життя»,– впевнений Віталій Миколайович.
Але в той же час він відзначає, що в Броварах місцева влада охоче іде назустріч фонду. Так, нещодавно за допомогою міського голови було відремонтовано ізолятор в онковідділенні Київської обласної дитячої лікарні.
За усіма правилами, в кожній лікарні повинен бути хоча б один ізолятор, куди можна розмістити пацієнта для первинного огляду. «Під час лікування онкологічних захворювань проводять дуже агресивні курси хіміотерапії, які повністю знищують імунну систему людини. Тому навіть найменший вірус може спровокувати летальний наслідок. Ізолятор нам був конче потрібний, але з держбюджету коштів не виділяли. Тому і довелося звернутись за допомогою до спонсорів»,– розповідає завідуюча відділенням Наталя Дербеньова.
Було проведено капітальний ремонт приміщення, встановлено лампу для кварцування, металопластикове вікно, змінено електрику та санвузол. Перевіркою якості проведених робіт міський голова зайнявся особисто. У процесі виявилося, що ізолятор також потребує спеціальних меблів. Тому Ігор Сапожко вирішив не зупинятися на півшляху та посприяти виготовленню та придбанню необхідних медичних ліжок для ізолятора, які на минулому тижні і були завезені до відремонтованої палати. Наразі, стараннями броварського мера ізолятор повністю обладнаний для прийому маленьких пацієнтів.
«Я не знаю, чи то за власний кошт вони це робили, чи якихось спонсорів шукали. Але я звернувся до Ігоря Васильовича та Лариси Миколаївни, і вони одразу дали мені результат. Я не стояв на колінах і не благав їх про допомогу. Вони самі швидко відгукнулися»,– розповідає Чучеров.
Співробітники фонду зазначають, що кожна гривня чи навіть нематеріальна допомога вносять неоціненний вклад у велику загальну добру справу. Адже лише спільними зусиллями можна отримати перемогу над жахливою хворобою та врятувати сотні невинних життів.
Ксенія Хотянович
