Є у нашому чудовому місті чарівний провулок з романтичною назвою «Алея Кохання». Але чарівного, насправді, в ньому зовсім мало… «Громадський ревізор» вирішив з’ясувати, чому так відбувається.
Свою прогулянку цією алеєю ми розпочали майже, як Елі з казки: по дорозі ну, не зовсім з жовтої цегли – з сірих плит. Тут тобі і височенна трава для Страшили, і старі заіржавілі гойдалки для Залізного Лісоруба та й здоровезні безпритульні собаки, які повністю підходять під опис Боязкого Лева.
Не склало проблеми відшукати й «будиночок, перенесений ураганом до чарівної країни» – яскраво червона палатка. Тільки написи великими буквами та номери телефонів видають її власників – один із місцевих Інтернет-провайдерів.
Проза життя
Звісно це все чудово та весело, але як жити поруч з цією «красою»? «Ви самі все бачите. Жодного ліхтаря, висока трава, розбита дорога і гаражі. Просто рай для грабіжників та ґвалтівників. Страшно додому ввечері йти»,–жаліється Ірина, що мешкає поруч.
Крізь густу траву, висотою із людський зріст, ще можна побачити обриси колись затишних лавочок. Сонце високо, тому аромати алеї крутять голову: коктейль із запахів алкоголю та недопалків.
Далі – аптека, яка не працює вже близько року. Її стіни та вікна рясніють характерним розписом з нецензурних виразів. А за нею – заіржавілі гаражі. Тому, що хазяї їдуть до них по пішохідній зоні – нічого й дивуватися.
«Мало того, що доводиться везти коляску з дитиною по розбитій дорозі, так ще й сигналять в спину, аби проїхати»,– обурена нахабністю місцевих автовласників броварчанка Тетяна.
Поспілкуватися з власниками металевих коробок нам не вдалось, бо за щільно закритими воротами з велетенськими замками ми не почули жодних звуків. Напевно, власники з’являються тут не так вже й часто.
Як би було, якщо…
Але питання законності цих гаражів залишається відкритим. Затишна територія могла би бути чудовим сквером для дітей, батьків, пенсіонерів та закоханих парочок. Та й потрібно для того, щоб ця фантазія стала реальністю, не так вже й багато: покосити траву, встановити ліхтарі, привести до ладу старі лавочки і встановити урни, перенести гаражі подалі від пішохідної зони та відремонтувати дорогу. І тоді «Алея Кохання» насправді буде виправдовувати свою назву, а в тіні великих дерев завжди буде людно.
Та поки це лише мрії. Зараз, подекуди через відсутність культури у місцевого населення, романтична алея поступово занепадає.
Великий та могутній Гудвін
Довгий час місцева влада, разом із жителями прилеглих будинків не могли знайти «винуватця». Хто ж повинен відповідати за підтримку алеї в адекватному стані? Оскільки це загальноміська територія, то врешті вирішили закріпити її за комунальним підприємством «Бровари-Благоустрій». Туди ми і попрямували за роз’ясненнями.
«Звісно я в курсі проблеми з ліхтарями та дорогою. Але наразі у мого відомства немає на це грошей. Об’єкт віддали мені на обслуговування лише два тижні тому. А от траву ми вже покосили і будемо робити це регулярно»,–каже Андрій Василенко, керівник «Бровари-Благоустрій».
Плани на майбутнє
Звісно, покошена трава це чудово, але питання з відсутністю освітлення та благоустрою території все-одно залишається відкритим на невизначений термін.
Як нам повідомили в комунальному підприємстві, аби зрушити проблему з мертвої точки, потрібно написати запит до житлово‑комунального господарства. Потім підготувати проект перебудови алеї, прорахувати бюджет та затвердити перелік робіт, отримати фінансування і лише після цього можна розпочинати ремонтні роботи. На сьогоднішній день ще навіть запит не надіслано.
Отже, можна порадіти, що міська «Алея Кохання» нарешті знайшла відповідального за свою «красу», але терміни її оновлення ще й досі дуже розмиті. Тому нам, разом із жителями прилеглих будинків, доведеться запастися кишеньковими ліхтариками та неабияким терпінням в очікуванні побачити нову, прибрану та освітлену алею з романтичною назвою.
Кристина Славінська
