Створення безбар’єрного середовища в умовах сьогодення надзвичайно актуальне для людей з особливими потребами. Вони живуть повноцінним життям: створюють сім’ї, виховують дітей, займаються спортом, відвідують салони краси, водять машину. Єдине, що заважає маломобільним групам населення відчувати себе повноцінними та впевненими – недостатня адаптованість міського середовища до їхніх потреб.
«БЕЗБАР’ЄРНА УКРАЇНА» – ПРОЕКТ НЕБАЙДУЖИХ
Одним з напрямів роботи держави щодо осіб з інвалідністю є виявлення та усунення бар’єрів, з якими вони можуть зіткнутися у повсякденному житті.
Пандуси, ліфти, підйомники, спеціальні датчики руху, звуковий супровід пішохідних переходів, зниження бордюрного каменя – все це має неабияке значення.
Ще в 2007 році в Україні було започатковано соціальний проект «Безбар’єрна Україна».
«Ми постійно моніторимо публічні місця, проводимо соціальні опитування людей різних груп інвалідності. Питаємо, чи можуть вони повною мірою скористатися тим чи іншим сервісом», – розказав Ярослав Грибальський, координатор проекту «Безбар’єрна Україна».
У Броварах спеціальної програми немає, але існує Програма розвитку і утримання об’єктів житлово-комунального господарства. Один з її пунктів – поточний ремонт вхідних груп у житлових будинках із забезпеченням безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями.
«Здійснюючи капітальні ремонти тротуарів та доріг, робимо зниження бордюрного каменя біля пішохідних переходів. Встановлюємо світлофорні об’єкти із звуковим супроводом. Крім цього, за окремими зверненнями осіб з інвалідністю встановлюємо пандуси. На це з міського бюджету нам виділили 199 тис. грн.», – розповіла начальник УЖКГ Галина Плотнікова.
Певні заходи здійснює й управління містобудування та архітектури. Для усіх забудовників обов’язково передбачають виконання кількох умов:
• адаптування місць загального користування для потреб осіб з обмеженими фізичними можливостями;
• облаштування пішохідних переходів пандусами або підйомними пристроями;
• виділення біля підприємств та організацій не менше 10% місць для транс порту інвалідів та відповідне позначення таких місць.
ПОКАЗНА ДОСТУПНІСТЬ
В Україні є тролейбуси, автобуси, трамваї, в які можна заїхати на інвалідному візку. І це добре. Але…
«Виконавці робіт не завжди дотримуються повною мірою належних будівельних норм. Прикладом є ті ж трамвайні зупинки, що мають бути в рівень підлоги чи в рівень першої сходинки трамваю», – ділиться спостереженнями Ярослав Грибальский.
Недотримання будівельних норм простежується і в облаштуванні будинків. Не в кожному будинку є правильно збудований пандус, просторий ліфт чи широкі вхідні двері.
Пандус може бути, але нахил його дуже крутий, так само і двері. Вони дійсно широкі, але з порогом висотою у 4–6 см. І це вже проблема. Без перебільшення – головний біль для людей, які пересуваються на інвалідних візках.
Бар’єрів, непомітних для тих, хто не зіткнувся з подібними проблемами, чимало. Аби дізнатись, як живеться людям з особ ливими потребами у Броварах, ми поспілкувалися з мешканкою Броварів – паралімпійською чемпіонкою Оленою Акопян. Та запропонували їй провести для нас екскурсію містом.
НА ШЛЯХУ ДО…
Занадто круті пандуси та високі бордюри… Ми на власні очі бачили, як непросто жінці заїжджати на деякі нахили. Збоку це нагадує справжнє мистецтво, а слова Олени: «Я заїжджаю, а людина без досвіду і сили може не впоратися» лише підтвердили – без спорту тут не обійтись.
Отже, починаємо прогулянку містом.
1. Парк Перемоги. Завдяки облаштованим заїздам та з’їздам начебто все нормально. Але сама дорога до парку від будинку Олени геть не пристосована. «Немає заїздів на тротуар. Відправляючись з дітьми на прогулянку доводиться їхати по проїжджій частині», – каже вона.
2. Дитяча поліклініка. Перед входом до медичного закладу доволі круті сходи, подолати їх можна із зусиллям. Крім того, Олена згадала досить неприємний випадок: «У дитячій поліклініці деяким лікарям заважаю. Неодноразово стикалася з їхнім хамством, що я заважаю своїм візком».
3. БЦРЛ. До лікарні Олена дістається без проблем. Медичний заклад прилаштований до потреб маломобільних груп населення.
4. Аптека. На жаль, не всі заклади відповідають потребам інвалідів та Олена знайшла оптимальний для себе варіант. Без проблем добирається та користується аптекою по вулиці Героїв Небесної Сотні.
5. Салони краси. «Якось приїхала до перукарні на вул. Короленка. Мало того, що довго їздила навкруги будинку у надії, що мене хтось підійме, бо бордюр був занадто високим, так іще заїхавши на цей крутий пандус, ледь не вбилася…». Зручного та комфортного салону у краси у Броварах Олена для себе поки не знайшла.
6. Будівля міськвиконкому для Олени зручна в усіх сенсах. Там є правильно побудований пандус та передбачені туалети.
7. Будинок дитячої та юнацької творчості на вул. Грушевського, 21-А також прилашто ваний до потреб маломобільних груп населення. Як і в будівлі адміністрації, там передбачений зручний пандус та туалет.
8. Мережа супермаркетів «Фора». Саме цей магазин знаходиться недалеко від будинку Олени. Він цілком зручний для мало мобільних груп населення – «не крутий» пандус та широкі ряди.
9. Відділення Приватбанку та Нової пошти на сьогодні не облаштовані пандусами. Але працівники цих закладів завжди раді допомогти Олені.
10. Кабінет УЗД по вул. Шевченка оснащений правильно збудованим пандусом: «Людина зробила собі приватний кабінет УЗД, не забувши про пандус. Тепер і я туди можу дістатися, і друзям залюбки пораджу», – каже Олена.
11. Громадським транспортом Олена Акопян не користується. Сама водить машину. Але іноді викликає таксі. «Більшість таксистів нормально ставляться до інвалідного візка. А деякі нервують. Іноді навіть підвищують тариф за складання-розкладання інвалідного візка».
12. Басейн «Купава» – приклад того, як слід облаштовувати заклади громадсь кого призначення для людей з особ ливими потребами. Там є правильно збудований пандус, спеціальні підйомники, окремі роздягальні та душові для осіб з інвалідністю. «В «Купаві» здійснюється підготовка паралімпійської збірної, тому він є максимально доступним. Я, наприклад, можу безперешкодно потрапити до дитячої роздягальні: допомогти дітям вдягнутися, роздягнутися, помитися, зустріти їх з басейну», – розповідає Олена.
Як бачимо, нюансів в пересуванні людей з особливими потребами по місту вистачає. З часом їх стає менше. Але не так швидко, як хотілось би. Можливо, справа у нестачі коштів, а можливо в елементарному нерозумінні важливості. Будемо сподіватись, що Бровари вже скоро стануть містом рівних можливостей для усіх верств населення.
Анна Антонова
