В минулому випуску «Громадський ревізор» розповідав про жахливий стан спортивних об’єктів у Броварах та обіцяв більш детально розібратися в проблемах кожного з них. Розпочати своє розслідування ми вирішили з однієї з найболючіших локацій – легкоатлетичного манежу. Це унікальна споруда, яка вже 30 років виховує чемпіонів і при цьому на ремонт якої жодного разу не було виділено коштів.
А НА МАНЕЖІ ВСЕ ТІ Ж ВІРАЖІ ТА НОВЕНЬКІ ЯМИ
Броварські легкоатлети із року в рік привозять все більше перемог зі змагань як обласного рівня, так міжнародного. Більшість з них тренуються саме в місцевому легкоатлетичному манежі. При тому, що останнім часом він більше нагадує «зал для катувань». Переломи, забої, синці – все це без проблем можна отримати на тутешніх доріжках. Покриття, яке не ремонтувалося майже 30 років – усіяне ямами, не одноразово скаржились спортсмени і тренери. Аби трохи полегшити тренування, дирекція за власний кошт зала тала дірки. Пішло на це близько 50 тисяч гривень.
«В нас були пухирі на покритті, банально можна було спіткнутися і впасти. Ми знайшли людей і зробили ямковий ремонт і більшменш зрівняли. Коли в нас проходили обласні заходи, то всі відмітили, що стало безпечніше. Але ми бачимо, що це ненадовго. Коли робиться монолітне покриття – це одне, а так нам доведеться через рік-два знову це робити», – розповіла нам Лариса Шарай, керівник Київської обласної школи вищої спортивної майстерності.
Окрім покриття, нормам не відповідають й самі віражі. Вони вже морально застаріли. На сучасних стадіонах вони ширші і зручніші. Тому спортсмени на змаганнях потрапляють нібито у інший вимір.
ДО КАПІТАЛЬНОГО РЕМОНТУ ГОТОВІ, А ОТ ГРОШЕЙ НЕМАЄ
Все це привести до ладу планують вже не перший рік. Дирекція закладу разом із Федерацією легкої атлетики створили проект капітального ремонту. Він пройшов експертизу й навіть був затверджений.
«Передбачалося все викинути, все винести, залити все бетоном, вирівняти, зробити сучасні віражі на всю ширину, зробити монолітне резинове покриття і плюс сектори. Це також дуже дороге обладнання, там де штовхають ядро, там спеціальне загородження, матраци… щоб все відповідало вимогам сучасним, а то виходить, що вони займаються начебто в середньовіччі, а потім потрапляють на змагання і виступають, як можуть уже», – розповідає Лариса Шарай. Проте коштів на це немає. Ще в 2011 році Кабмін обіцяв виділити на ремонт 4,5 мільйона гривень – не склалося. Обіцяли гроші і в 2013-му, проте революція завадила. А вартість ремонту кожного року тільки збільшується, через нестабільність гривні. Минулоріч сума вже складала близько 6,5 мільйонів, а нині її можна спокійно множити на три. І це тільки на покриття. А ще потрібно зробити капітальний ремонт приміщення – замінити сантехніку в душових та туалетах, переобладнати роздягальні.
Проте, в дирекції запевняють, що з цим справляться самостійно. За кілька років вже замінили левову частину вікон, тепер температура в манежі нарешті відповідає нормам.
Нині дирекція може розраховувати лише на обласний бюджет, адже заклад підпорядкований області. В державній скарбниці субвенції на нього не передбачені. Проте, враховуючи нинішню ситуацію, на ремонт можна тільки сподіватися, каже Лариса Шарай: «Коли це було чотири з половиною та шість з половиною мільйонів, я вважаю, що це була підйомна вартість для області, але вони весь час просили субсидію з державного бюджету, а зараз важко сказати…».
НАДІЯ НА ОЛІМПІЙСЬКІ ІГРИ
Залишається надія, що манеж приведуть до ладу до Олімпійських ігор у 2016-му, принаймні так обіцяє міська влада. Адже все ж таки він є базою підготовки олімпійців та паралімпійців. До того ж, такий манеж єдиний у Київський області. Не враховуючи столицю. Також саме тут постійно проходять обласні змагання, займаються ДЮСШ і тренуються спортсмени з різних областей України. Проте, чи встигнуть за рік зробити капітальний ремонт і підготувати спортсменів до змагань – покаже вже кількість зароблених медалей у Ріо-де-Жанейро. В наступному номері читайте, хто і як «запустив» стадіон «Спартак» та яким чином його планують приводити до ладу.
Валерія Костінова
