Сумнозвісний і багатостраждальний гуртожиток на Гагаріна 12А рішенням позачергової сесії 29 листопада передано на баланс ЖЕКу №5. «Нарешті», – могли б видихнути мешканці цього неблагоустроєного соцжитла, бо це означає, що люди зможуть приватизувати кімнати, які орендують більше 10 років. Але БЗБК, у господарському віданні якого досі перебував гуртожиток, рішення міськради заперечує і всіляко демонструє – святкувати рано.
Нагадаємо, «Громадський ревізор» неодноразово писав, що керівництво БЗБК відмовляє мешканцям у приватизації житла, а також створює неможливі умови проживання людям.
Невесела історія проживання
Жителі мріють про можливість приватизувати свої кімнати та щоб відповідальність за приміщення повністю перейшла до міської влади. З цим проханням, втілення якого через судові інстанції добиваються з 2017 року, мешканці (ініціативна група) являються майже на кожну чергову сесію міськради, і кожного разу, емоційно, з надривом описують побутові жахи, серед яких доводиться жити.
Делегована раніше міським головою депутатська комісія у гуртожитку на власні очі переконалася, що житлові умови, описані мешканцями, – не перебільшення. І облуплена штукатурка на стінах, то не найбільша проблема приміщення. Наприклад, керівництво встановило один бойлер об’ємом на 100 літрів, призначений для обслуговування 192 проживаючих у гуртожитку. Душові кімнати вдень зачинені. Водні процедури доступні людям по дві години зранку та увечері. Але вода у душі – холодна.
Вбиральні є на кожному поверсі. Не завжди обладнані унітазами, на останньому поверсі «високі п’єдестали» з дірками – це чоловічий туалет. Жіночих вбиралень всього дві – на третьому і першому. Тому жінки з п’ятого поверху можуть вибирати: пройтися до першого, чи бігом до третього.
Комендант також придумала досить креативне застосування для кімнат-залів. Це просторі приміщення, по одному на кожен поверх, задумані як ігрові для дітей, або спортзали для дорослих мешканців. Насправді там розставили ліжка і здають ліжко-місця гастарбайтерам за ціною окремої кімнати. Плата за використану ними воду та електрику рівномірно розподіляється між постійними жильцями гуртожитку.
Лічильники під замком, а тарифи – захмарні
Оплата комунальних послуг тут, напевно, найболючіша тема. З тарифоутворенням за комунальні послуги, кажуть мешканці, взагалі біда. Походження тисячних боргів за комуналку від людей приховують за «сімома замками». Але оплату вимагають з криками й погрозами.
«Ми не знаємо звідки беруться, як обраховуються показники на електрику, воду та газ. Лічильники знаходяться під замком. Ніхто з нас (мешканців) їх не бачив. Сума платежу у всіх однакова, але керівництво сплачує комунальні згідно лічильника. Куди зникає різниця?», – розповідає мешканка гуртожитку Інна Демченко.
Оплату жильці можуть вносити аж на чотири різних банківських рахунки. Або готівкою на руки коменданту. Звісно, квитанцій вона не видає.
Інна стверджує, що покращення умов і приватизацію хочуть без виключення всі, хто проживають у гуртожитку. Але працівників заводу (а таких тут 93 людини), дирекція попередила: у боротьбі за покращення вони гарантовано втратять роботу.
Щасливий фінал не за горами?
У серпні 2021 року влада почула людей: під час чергової сесії депутати вирішили розірвати договір про господарське відання з керівництвом заводу.
За словами начальника юридичного управління Броварської міськради Олександра Каштанюка, відповідно договору та проведених депутатських перевірок, керівництво ПАТ «Броварський завод залізобетонних конструкцій» повідомили про прийняте депутатами рішення.
ПАТ «Броварський завод залізобетонних конструкцій» мало 30 днів з моменту отримання рішення для добровільного повернення майна, переданого згідно з договором «Про закріплення (передачу) майна, що є власністю територіальної громади міста Бровари на праві господарського відання».
Натомість міська рада отримала у відповідь лист з відмовою передати гуртожиток у господарське відання громади. На що юридичне управління виконкому звернулося з відповідним позовом в суд.
Міські депутати у ході позачергової сесії 29 листопада прийняли рішення передати гуртожиток на баланс КП «ЖЕК №5».
«Ми зробимо все, щоб ви могли приватизувати кімнати», – особисто запевнив міський голова Ігор Сапожко делегацію мешканців, які вчергове прийшли на сесію 29 листопада.
Виконуючи розпорядження міського голови, спеціальна комісія, до складу якої увійшли представники влади та відповідних управлінь, оглянула приміщення гуртожитку. Щоправда, не без перешкод.
Буквально на вході уповноважених обстежити соціальне житло зупинили представники ПАТ «Броварський завод залізобетонних конструкцій». Чоловіки заперечували огляд приміщення, бо вважали все незаконним: рішення депутатських сесій, розірвання міською радою договір про господарське відання, розпорядження міського голови та й візит влади у «володіння» БЗБК, на їх думку, теж був нелегітимним.
Після тривалих з’ясувань, начальнику юридичного управління Олександру Каштанюку все ж вдалося довести опонентам, що гуртожиток перебуває у комунальній власності та належить громаді. Отже, як представники громади, вони все ж мають повне право оглянути приміщення.
«Ми прийшли до себе, це наша власність. Оскільки цей об’єкт зареєстровано за нашою громадою, ми маємо право перевіряти і навести тут лад, бо люди повинні жити у нормальних умовах.
За вашим договором ми просили результати інвентаризації. Що було б доречним: могли б оцінити стан речей, перевірити умови, на які скаржаться люди. Але завод нічого не дав. А у нас – ніякого розуміння про той стан, який зараз тут. Це викликає соціальну кризу, бо люди не мають ні води, нічого», – пояснив юрист міськради.
****
Представники заводу таки відступили, та не повністю і не одразу. Якраз коли юристи БЗБК ретирувалися, на локації протистояння з владою з’явилася одна із співвласниць заводу Олександра Дудар. Озброєна увімкненим відео на смартфоні, вона вимагала від депутата Сергія Батюка залишити приміщення, навіть активно втручалася в роботу журналістів.
Врешті закон цього разу переміг: службові приміщення, де зберігалося майно, члени комісії опечатали. А мешканців було повідомлено про зміну балансоутримувача. Та чи стане фінал щасливим для людей – залежить від рішення суду.
