Тридцять три роки тому сотні родин, де підростали майбутні військові, з полегшенням зітхнули. 15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Сьогодні, перегортаючи сторінки історії, вкотре згадуємо тисячі полеглих у чужій війні і всіх тих, хто пройшов через пекло Афгану та залишився живим.
Афганська війна почалася у 1979-му і тривала майже 10 років. 25 грудня Радянський Союз ввів свої війська до цієї гірської азійської країни. Офіційним поясненням військової операції було «запобігання загрозі іноземного втручання». Реальна причина вторгнення – спроба розбудови лояльного до Москви політичного режиму у відносно слаборозвиненій країні, охопленій міжусобицями.
Для Радянського Союзу війна завершилася безславно. Здолати опір місцевої опозиції так і не вдалося.
За понад дев’ять років в Афганській війні взяли участь від 620 тисяч до 1 мільйона радянських військових. Із них понад 160 тисяч були українцями, 3087 повернулися на рідну землю в домовинах. Понад 8 тисяч українців дістали поранення, більше половини з них отримали інвалідність. Ще від 60 до 72 українців, за різними даними, вважаються зниклими безвісти. Або тими, хто потрапив у полон і не повернувся з нього.
Надзвичайно жорсткі та виснажливі умови підготовки, перемінливий клімат, щоденні переживання за своє життя робили перебування у «гарячій точці» просто неможливим. Таке зрозуміють тільки ті, хто воював і вижив у ті жахливі роки.
Сьогодні, 15 лютого, річницю виведення радянських військ з Афганістану у Броварах вшановували покладанням квітів в парку «Перемога» біля пам’ятного знаку воїнам-афганцям.
«Тридцять три роки тому закінчилася афганська війна. Сьогодні вшановуємо пам’ять тих, хто гідно і до кінця виконали покладений на них військовий обов’язок і стоїмо за крок до можливого військового вторгнення в нашу незалежну державу. Дивлячись на вас, я більш ніж переконаний, що ми зможемо боронити свою землю і не дамо посягнути на цілісність і суверенітет України», – виступив з промовою міський голова Ігор Сапожко.
Вітання продовжилося у стінах КПЦ «ТепЛиця». Хвилиною мовчання вшанували загиблих воїнів тої далекої Афганської і новітньої російсько-української воєн. Невимовний сум прослідковувався на обличчях присутніх: жорстока війна , мабуть, ніколи не зітреться з людської пам’яті.
З нагоди 33-ї річниці закінчення війни в Афганістані державною медаллю «За відвагу в Афганській війні» нагороджено ветеранів міста Бровари:
- Бобко Володимир Олександрович
- Гайовий Олександр Володимирович
- Долгий Григорій Андрійович
- Зарва Віктор Іванович
- Івашковський Віталій Володимирович
- Кайдан Михайло Григорович
- Коберник Борис Григорович
- Коморний Володимир Григорович
- Кравченко Микола Петрович
- Мельниченко Сергій Миколайович
- Осадчий Віктор Анатолійович
- Осипенко Арсеній Григорович
- Пашко Василь Степанович
- Польовий Ігор Петрович
- Полянський В’ячеслав Васильович
- Рисіч Сергій Євгенович
- Родной Ігор Вікторович
- СилюкЛеонід Миколайович
- Соловей Григорій Степанович
- Явлах Віктор Миколайович