Успішна жінка у наш час – це приклад, що надихає багатьох. Ганна Кобзар змогла реалізувати себе не лише у сім’ї, як мати й дружина, але досягла висот у професійній сфері. Сьогодні вона обіймає посаду фінансового директора великої транспортної компанії «Транс-Логістик» та займається вихованням двох дітей. Як досягти успіху й гармонійно поєднувати бізнес і родину? – секрети від Ганни Кобзар в інтерв’ю для «Громадського ревізора»
ГР: Як Ви опинились у Броварах?
Г.К.: Бровари стали нашим містом у 2008 році, коли я прийшла працювати на нове підприємство, що відкрили недалеко від «Терміналу» – ТОВ «Транс-Логістик». Через рік сюди переїхала вся наша родина зі столиці. Ми відразу закохались у зелене, тихе місто, що різко контрастувало із шумним мегаполісом. Надзвичайно компактне за розміром, коли все найнеобхідніше у пішохідній доступності. Ми побачили, що це місто просто створене для молоді та дітей – безліч різноманітних гуртків та спортивних секцій, парків та скверів для прогулянок. Місто Бровари зачарувало моє серце і з часом все більше закохує в себе.
ГР: З чого почався ваш професійний шлях?
Г.К.: Вищу освіту здобула на факультеті «Економіки та права» Українського Державного університету харчових технологій у Києві. Свою професійну діяльність я пов’язала з вантажними перевезеннями. Після навчання, вісім років працювала у транспортній компанії ТОВ «Орлан-Транс» на посаді заступника головного бухгалтера. У 2008-му році перейшла до ТОВ «Транс-Логістик» – щойноствореної компанії, на посаду головного бухгалтера. Працюючи у колективі практично від початку, я весь час розширювала свої знання у цій сфері та намагалась оптимізувати й покращити робочі процеси. Зрештою, у 2010-му році мене було призначено фінансовим директором, цю посаду обіймаю досі.
Наша компанія займається транспортними перевезеннями, динамічно розвивається та зростає рік від року. З 2008го ми збільшили кількість співробітників з 2 до 500 осіб. Наш парк автотранспорту складає сьогодні понад 400 одиниць. Саме такий професійний досвід з вирішенням поставлених завдань, проблем і подоланням труднощів мотивував нас стати першими в галузі.
ГР: Чим керується Ганна Кобзар у житті та у бізнесі?
Г.К.: Я вірю, що світ базується на засадах честі та гідності людини. По життю крокую з впевненістю – якщо притримуватися власних принципів, то все вийде. Живу, керуючись засадами совісті й поваги до ближнього, християнською етикою та мораллю. Але цього ж очікую від оточуючих. Так я виховую своїх дітей, і такі відносини у моєму колективі. Я люблю вислів: «Життя, як супермаркет: бери, що вважаєш за потрібним, але на виході треба розплатитися».
ГР: Як Вам вдається гармонійно поєднувати родину та роботу?
Г.К.: Моя родина поважає мій особистий простір, і підтримує мене у кар’єрному зростанні. Більше того – вони моя сила іти і досягати результатів, не зупинятись на досягнутому. Весь мій вільний час поза роботою – для них. Я впевнена, що нічого не встигає той, хто нічого не робить. А якщо ти хочеш бути хорошою мамою, дружиною і при цьому керувати колективом – все можливо! Варто лише правильно розподілити свій час. Тоді і робота буде в радість, і сім’я без уваги не лишиться.
В «Транс-Логістик» я працюю вже більше одинадцяти років. Саме тут прийшло розуміння, що наполеглива колективна праця, поєднана з амбіційними задачами, роблять будь-який проект успішнішим. У 2019 році наше підприємство визнали найкращим не тільки в Україні, а й у Євразії, серед підприємств з великим (понад 50 одиниць) автопарком. Ми отримали нагороду Асоціації міжнародних перевізників. Сьогодні, усвідомлюючи весь набутий досвід, прийшло розуміння, що настав час застосувати його на користь розвитку нашого міста.
ГР: Чим ще займаєтесь у вільний час, крім родини?
Г.К.: Я впевнена, що допомагати незахищеним верствам населення – постійна задача кожної людини, незважаючи на фізичні чи матеріальні можливості. Робота з інтернатами, шпиталями чи соціально – просвітницька бесіда з підлітками – це все норма для мене і моєї родини. Добрі справи не потребують публічного розголосу, але повинні бути нормою життя. Також наша сім’я на постійній основі займається допомогою притулку для тварин, адресною допомогою літнім людям. Мої діти здійснювали соціальний проект, щодо заохочення власників собак до прибирання за своїми улюбленцями та знімали відео про збереження пам’яток архітектури у м. Києві . Саме такими маленькими справами члени родини створюють підґрунтя для суспільного розуміння взаємодопомоги з дитинства.
