13 січня, напередодні старого Нового року, українці святкують другий Святий вечір, або Щедрий вечір.
Традиції та обряди Щедрого вечора
Якщо сучасний Новий рік у більшості українців асоціюється з новорічною ялинкою, гучними феєрверками та салатом олів’є, то Старий Новий рік сприймається як народно-церковне свято з народними звичаями, побутовими обрядами та багатим фольклором.
Назва щедрий вечір пов’язана зі звичаєм готувати багатий стіл. На столі обов’язково мають бути страви зі свинини. У давнину наші предки запікали порося у якості пожертви Василю, покровителю цих тварин, за що він дарував їм достаток та добробут на увесь рік. Сьогодні ж в Україні зі свинини традиційно готують холодець, кров’янку, ковбаси, верещаку, сало або просто фарширують цілу тушку. Заведено готувати млинці, пироги та вареники з сиром.
Але основною стравою є щедра кутя, здавна вважалася одним із символів примирення. Для залагодження будь-яких конфлікти, родичі та сусіди йшли один до одного миритися саме з цією стравою. А парубки посилали сватів з нею в надії отримати згоду від своєї коханої.
З заходом сонця і до півночі розпочиналося щедрування. Це давній український новорічний звичай, під час якого люди, як правило молодь, обходять своїх сусідів та знайомих, щоб щедрівками прославити господарів і побажати їм здоров’я та достатку.
Щедрий вечір: прикмети
- якщо ніч проти Нового року тиха і ясна, буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби;
- якщо сонце високо зійде, увесь рік буде щасливим, а особливо добрим буде врожай садовини;
- якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на зернові та гарний медозбір;
- якщо падає м’який сніг, — на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим;
- який перший день у Новому році, то й рік буде такий;
- якщо на Меланії відлига, то чекали теплого літа;
- якщо небо ясне і зоряне, буде хороший урожай гороху і сочевиці. Якщо ж зірки до ранку потемніють, то горох благополучно не дозріє;
- завірюха напередодні Васильєва дня – до великого врожаю горіхів;
- якщо вночі вітер з півдня дме, рік буде спекотним і благополучним, зі сходу – до врожаю фруктів, із заходу – до достатку риби і молока;
- теплий день – до дощового літа.
За християнським календарем 13 січня також відзначається День преподобної Меланії (Меланки, Маланки, Міланки). Попри те, що сьогодні воно вважається як народним, так і частково церковним святом, своїми коріннями воно сягає ще дохристиянських часів, про що свідчить і давньослов’янський фольклор.
Етнографи вважають, що з поширенням на території Київської Русі православ’я свято Маланки та день Василя не зникли, як пережитки язичництва, а просто дещо видозмінилися і поганські обряди доповнилися християнськими рисами. Й так повелося, що свято Маланки стало днем преподобної Меланії, а свято Василя-Безпальчика — днем святого Василія Великого.
Й хоча ці свята сьогодні сприймаються більше як світські, а не релігійні, увечері 13 січня у церквах традиційно відбуваються урочисті Богослужіння на закінчення Старого року, щоб подякувати Богові за вже отримані минулого року блага й попросити про нові на прийдешній рік.
14 січня, на свято Василія традиційно зранку ходять посівати, обсіваючи зерном оселі родичів, сусідів, знайомих. Посівальниками мають бути хлопчики, оскільки існує повір’я, що першим на Новий рік мав зайти в хату чоловік, щоб все було добре і в родині, і в господаря. Посівали зерном, в основному — житом та пшеницею. Першому засівальнику, як правило, приділялася особлива увага, тому зранку хлопці намагалися встати якомога раніше, щоб бути першим.
В цей день вітають усіх чоловіків Василів та жінок Василин з іменинами.
