Навколо притулку для тварин у Підліссі вже давно точаться скандали. Нова хвиля обурень прокотилася цими вихідними, коли волонтери без попередження завітали до притулку і жахнулися побаченого. На них чекала повна антисанітарія та голодні виснажені тварини, котрі вимушено їдять трупи один одного. Ба більше: назрів серйозний розкол у стосунках між «власниками» цього притулку, які звинувачують один одного в недбалості, крадіжках грошей та… побитті до напівсмерті.
Кістки, самовигул, та… гори взуття: краєвиди на території
Сьогодні притулок, засновником якого є ГО “Допомога і захист”, знову зустрічав гостей. Це – представники Великодимерської громади на чолі з заступницею голови Лідією Сичовою, волонтери, ветеринар та поліція. І побачене тут знову ж викликало чимало запитань до власників притулку.
На цей раз до куп кісток біля входу додався новий “арт-об’єкт”: величезна купа взуття, притрушеного снігом. Переважно жіноче, дитяче та трохи літнього чоловічого. “Це нам хлопці з Троєщини принесли. Тут є як нове взуття, так і старе. Ми перебрали та віддали кому потрібно. Он хлопці з ЗСУ взяли чотири пари. А інше – в суботу приїдуть і вивезуть”, – пояснює призначення взуттєвої гори пані Валентина, керівниця Підліського притулку.
Кістки на вході є теж, але не в такій кількості, як раніше. Очевидно – залишки. Смердять: віддають хоч і не сильно, та все ж протермінованим м’ясом. Також просто неба лежать-гниють кілька великих копиць сіна, теж у снігу. Поруч пробігає пес на трьох лапах. На питання чому йому не допомагають медично, Валентина відповідає, мовляв, таким забрали, а зараз спробуй його упіймати – дикуватий та неконтактний.
До речі, сама територія, яку власники притулку ще влітку обіцяли огородити парканом, потроху ним обростає. Та все ж, великої його частини нема, тож собаки та кози можуть вільно гуляти селом та насолоджуватися краєвидами Підлісся.
Собака в агонії та коні з ранами: умови утримання тварин
У самому притулку найперше, що занепокоює – тяжкий запах. Тварини при цьому активні, радіють навіть мінімальній увазі, просяться, аби їх хоч трішки погладили. Та дійшовши до одного з перших вольєрів, раптово помічаємо собаку в агонії. Допомогти йому, пояснює ветеринар, вже неможливо. Бідолаха помирає за хвилину просто на очах у присутніх. Причини – незрозумілі, однак цілком ймовірно, що від виснаження.
Ветеринарний лікар Владислав, оглядаючи кожен вольєр, лишається глибоко враженим. «Тварини тут просто на межі. Понад половина з них, скоріше за все, скоро помре. Вони голодні, зневоднені, виснажені. Однозначно тут є інфекції. Видно, що всі ці тварини недоглянуті і вже досить давно. Хто в гіршому стані сказати не можу – проблеми є абсолютно в усіх».
Також виникають цілком логічні питання щодо «сусідства» тварин. Приміром, у вольєрі біля коней сидить велика та досить агресивна собака, котра занадто гучно гавкає. Чи є такі умови комфортними та нестресовими для гривастих – питання відкрите. Ще в одному з вольєрів помічаємо трьох песиків, один з яких теж дуже гучний та агресивний, і цим лякає іншого, котрий буквально забивається у куток.
Є й ті, хто умови утримання тварин в притулку вважають прийнятними. Зокрема це волонтерка Даша, яка привезла сюди на перетримку кількох коней та агресивного алабая, котрого забрала від жорсткого господаря. Каже, що тут справа в умовах до та після: хоча її тварин утримують не найкраще, але все одно не так кепсько, як раніше. Алабай, хоч і лишився агресивним і через це ніяк не знайде нову родину, все ж трохи соціалізується, а коні починають від’їдати боки. Рани та проплішини Даша пояснює тим, що її підопічні живуть в табуні, котрий їх ще не прийняв. Тож і кусають один одного. Так, вольєр для двох критично малий. Але ці дві конячки один без одного не можуть, тож їх вирішили не розлучати. При цьому, ветеринар стан коней оцінив як поганий.
Черепи тварин та собака, якому згодували козу
Серед найголовніших питань було те, чи дійсно собаки харчуються трупами інших тварин, що тут мешкають. Відповідь однозначна – так. Адже позаду велетня-кангала, котрий відчайдушно гавкає на присутніх через скло свого вольєру, бачимо розірваний труп кози. Власниця притулку Валентина визнає: так, коза померла, тому її тіло віддали собаці.
Однак це – не єдині рештки тварин, що є на території. В одній з будівель без даху, де вигулюють собак, лежать кілька черепів. Деякі, судячи з розмірів, належать коням або віслюкам, ще деякі – козам. Зважаючи на те, що ці кістки повністю об’їдені, очевидно, що тіла загиблих тварин просто згодували псам.
«Загублені» собаки та конаючі коти
У підліський притулок тварин звозили з усієї країни. Когось – рятували волонтери з зон бойових дій. Когось – забирали від недбалих власників. Над багатьма тримали кураторство, запасали кормами, регулярно питали про їхній стан. Але це не завадило навіть таким песикам просто… зникнути.
Так, волонтерка Олена з Києва розповіла «Громадському ревізору», що притулок їй порадили знайомі. Сюди на перетримку вона привезла кількох знайдених цуценят. За їх утримання тут вона платила, возила корм, іграшки. Періодично отримувала відео, що з малими все в порядку. Усіх прилаштувала, лишився лише один собачка (якого вона забрала сьогодні). Тож зважаючи на більш-менш позитивний досвід, вирішила здати на перетримку ще 5 цуциків, знайдених у полі. І ось тут з’явилися проблеми.
На прохання скинути відео з собаками Олені просто відмовляли. Приїхавши до притулку особисто, вона почала їх шукати і… не знайшла. Замість підопічних дівчині показали інших собачок і сказали що це її, але вони просто підросли. Однак в одного з цуциків були особливі прикмети, яких нема в жодної з продемонстрованих собак.
У схожій ситуації опинився і хлопець, який влаштував сюди на перетримку песика: «Я знайшов вуличну собаку, яка бігала на трьох лапах. Забрав її, возив по лікарнях. Потім шукав перетримку і знайшов цю. Платив щомісяця, в перспективі планував забирати пса, бо поки не міг через життєві обставини. І зараз я все обдивився, свого не бачу».
Олена додає, що днями забрала звідси останніх котів: дорослого та кошеня. В обох складна клінічна картина: шлунки набиті кістками, паразити тощо. Лікування після цього притулку – надскладне та тривале.
Мало того, забувають та гублять тут не лише собак, а й коней. Так, у розмові з волонтерами пані Валентина всіма силами вдавала, що не пам’ятає про коня, на викуп якого притулок оголошував збір і який помер фактично за кілька днів після перебування тут. Про попереднього загиблого коня пам’ятала, а про цього – згадала лише тоді, коли волонтери показали їй траурні пости на сторінці її ж притулку.
То хто ж керує притулком?
Як з’ясувалося – Яна Майборода, яку пов’язують не з зоозахисниками, а з живодерами. Власне, саме на Майбороду покладають відповідальність за все, що тут коїться (і зокрема фінансові збори нібито на тварин) пані Валентина та інші працівники притулку.
Зокрема, Олена Терещенко, яка представляється як фітнес-тренер та кінна спортсменка, розповідає що вперше вирішила зайнятися саме допомогою притулку. І ось Яна втерлася їй у довіру (при цьому назвалася Дашою), а потім… зламала її сторінку і вже з неї почала всім писати з проханням допомогти коштами на притулок.
Так само про зламану сторінку руками Яни Майбороди бідкається і Валентина. Тож, мовляв, вся комунікація притулку зараз йде не від неї, а від Майбороди.
Більш того, працівники притулку розповідають і про те, що Майборода застосовує силові методи. Так, до Олени Терещенко та приїздила уночі й вибивала двері, бажаючи поспілкуватися. Однак тоді конфлікт вирішили мирно, поговоривши, тож і до поліції заяву Олена не писала (втім, зробила це сьогодні).
Замість висновків
Багатьох тварин з притулку сьогодні позабирали. В першу чергу – собачок меншого розміру, яких були готові взяти волонтери. Найближчим часом працюватимуть над порятунком решти.
Великодимерська селищна рада серед пріоритетних ставить питання щодо з’ясування, як саме притулок ховає померлих тварин. Адже очевидно, що усупереч санітарним нормам, їх просто закопують десь на території, або згодовують іншим.
Зоозахисники просять волонтерів об’єднати зусилля над порятунком цих тварин. Але підкреслюють, що це – не так просто, адже треба враховувати їх критично занедбаний стан та необхідність тривалого лікування.
Щодо самого притулку – зазначають, що перебудовувати його фактично нема сенсу: приміщення абсолютно для цього не підходить, стінами гуляють інфекції. Тож, на думку волонтерів – найкращий вихід – його закриття.
РАНІШЕ ПИСАЛИ: Не було б щастя, але допоміг скандал: притулок у Підліссі несподівано знайшов багато друзів
Таки катівня: в Підліссі у притулку живих тварин годують мертвими, що вмерли від голоду (ФОТО)
