Броварчани Олександра та Іван, сестра і брат, 21 і 14 років, зранку 24 лютого прокинулися від вибухів. О 4:30 ранку там почали бомбити військове містечко. Батьки вирушили негайно переїхати у свою другу квартиру в Пущі-Водиці, бо думали там безпечніше
Але обстріли у Броварах не припинялися і виїхати з міста у той день родина не змогла. Це їх урятувало. У квартиру в Пущі прилетів снаряд.
28 лютого Саша з татом поїхали до Києва, щоб забрати кота своєї подруги, через евакуацію вона мусила залишити тварину вдома. Трохи затрималися у столиці, наближалася комендантська година, треба було поспішати. Їхали дуже швидко, аж раптом у машині перегоріла фара, довелося зупинитися. Саша з татом дуже нервували, бо рухалися дуже повільно.
Як раптом усе залило яскравим помаранчевим світлом. Машину відкинуло з третьої смуги на першу, тато дивом втримав кермо.
«Перед нами горіла дорога, але ми їхали прямо в цей вогонь, бо зупинятися було ще страшніше».
Повз цивільні автівки, що палали, повз бетонні блоки й осколки, що летіли в лобове скло. Цього дня Саша з татом святкуватимуть свій другий день народження – якби фара не перегоріла, якби вони їхали швидше. Щось врятувало їх знову. Уже вдруге.
8 березня Сашин тато поїхав електричкою на дачу годувати тварин і потрапив в окупацію, де провів три тижні. Там йому втретє «пощастило» – вдалося вижити та залишитися цілим. Саша й Іван дуже хвилювалися за тата, тому вирішили допомагати іншим, щоби відволіктися: шукали волонтерів, що привозили в найближчі села продукти та ліки, допомагали їм із закупівлями.
«Коли на околицях безперервно стріляють «Гради», а ти стоїш у черзі в аптеку – це пережити легше, ніж коли сидиш удома».
Іван став головним «заспокійливим» сім’ї. Він розважався тим, що намагався ідентифікувати, стріляємо ми чи в нас, розробляв у себе в голові військові стратегії, підтримував маму та сестру та дуже просився переночувати в сховищі, бо до того сім’я ховалася поміж двох стін у коридорі. Єдина ніч, яку брат і сестра таки провели у сховищі, Вані дуже сподобалася. Його вразило, як багато там тварин і дітей, як усі гуртуються.
«Тепер ми дійсно відчули справжню війну. Без бомбосховища було не те».
А з осколків снаряду зі своєї квартири в Пущі Саша планує зробити прикраси. На згадку про випадковості, що їх рятували.
Джерело – спеціальний проект The Village. Україна
