28 вересня 1941 року на всіх вулицях Києва з’явилися друковані повідомлення, написані трьома мовами – українською, російською та німецькою. В них йшлося проте, що наступного дня, 29 вересня, всі євреї міста мають прийти на Лук’янівську площу. Для чого з’явитися – не пояснили. Але хто не прийде – смерть. 29 вересня почалося поголовне винищення єврейського населення міста Києва у Бабиному Яру. Ця трагедія стала всесвітнім символом Голокосту.
Гітлерівці вбивали євреїв і до Бабиного Яру. Проте Київ став першим у Європі містом, де знищили всю єврейську громаду.
80 років назад на тому злощасному місці був піщаний кар’єр. З людей знімали коштовності, забирали гроші та змушували роздягатися. Далі їх відводили до урвища та масово розстрілювали. За два дні конвеєр смерті забрав життя більше 33-х тисяч людей. Багатьох жертв ще живцем засипали землею.
У «Донесенні про події в СРСР» від 02.10.1941 сказано: «Зондеркоманда 4а в співпраці зі штабом групи і двома командами поліційного полку «Південь» 29 і 30.9.41 стратила в Києві 33 771 єврея».
Чимало євреїв не пішли до Бабиного Яру, переховуючись у знайомих. Але гітлерівці почали масово перевіряти квартири та будинки. Виявлених євреїв звозили до гаражів, далі вантажівками доправляли до Бабиного Яру і вбивали.
Станом на 12 жовтня, за звітами катів, кількість жертв перевищила 51 тисячу.
Нищення євреїв стало початком інших масових убивств. В Бабиному Яру протягом двох років знищили людей різного етнічного походження і віку разом з українськими націоналістами. Загалом у тій жахливій місцині знайшли свою смерть понад 100 тисяч людей.
Попри всі жахіття тої реальності, з-поміж киян знаходилися люди, які не дивлячись на страх загубити власне життя, рятували приречених євреїв. По війні понад півсотні рятівників удостоєні почесного звання “Праведники Бабиного Яру”.
Трагедія багатьох народів, що сталася на Українській землі, назавжди закарбована в пам’яті людства. Не маємо права забути.
