Броварському краєзнавчому музеї триває виставка художників, що йменують себе Передвижниками XXI століття. Це 11 майстрів пензля Києва та області, які пишуть різножанрові полотна, втілюючи у кольорах власні світогляди.
Ювілейна, бо 20-та, виставка має назву «Обличчя людей. Обличчя міст», серед побутових, пейзажних, портретних тематик, роботи художника-графіка Віктора Зінченко гідні окремої уваги.
Ілюстратор працює в жанрі «авто-шарж», але цього разу його експозиція присвячена пам’яті видатного броварчанина Андрія Андреєва, реставратора ретроавтомобілів, механіка та колекціонера. Малюнки Зінченка – це останні реставраційні шедеври Андрєєва.
«Віктор Зінченко – один з чотирьох художників у світі, які малюють в жанрі авто-шаржу. Він, як і Андрій Андрєєнко, являється неабияким поціновувачем ретро-автомобілів. Тому для нас за честь виставляти його роботи, тим більше й ту, де крім вінтажного авто, зображено теперішній МКЦ «Прометей» та наш музей», – розповів «Громадському ревізору» директор музею Віктор Корявий.
Насправді, ілюстрація американського Stoddart Dabton на тлі кінотеатру «Прометей» має куди більший зміст, ніж просто гумористичний авто-арт, призначений викликати посмішку у споглядача.
Автор шаржу, відомий український художник Віктор Зінченко, розповів, що давно захоплювався відреставрованими роботами Андреєва.
«Ми познайомилися символічно: у День автомобіліста. На виставці ретро-автомобілів Андрій представив репліку Ролс-Ройса 1918 року, авто привернуло мою увагу і ми стали друзями. Stoddart Dabton, змальований на аркуші, автомобіль непростий. Американська компанія випускала авто з 1905 до 1912 року. І тільки одне авто потрапило в Україну. Це саме те авто, яким подорожувала українськими селами Леся Українка записуючи народні пісні на фонограф.
Андреєву пощастило, він купив цього Stoddart Dabton, взявся його реставрувати. Коли авто було повністю готове явитися на широкий загал, Андрій раптом помер. Це трапилося рік тому.
Кінотеатр «Прометей» – бо у грецькій міфології Прометей також був відомий, як майстер на всі руки, як Андрій. Грамофон – бо Андрій колекціонував грамофони», – поділився спогадами художник.
