Масштаб з яким облаштувався в Україні цей екзотичний кулінар вражає: колумбієць Ектор Хіменес Браво має будинок в Ірпіні, успішний бізнес в столиці, а на роботу їздить у Бровари.
Незмінний суддя кулінарного шоу «Майстер Шеф», успішний засновник популярних ресторанів ВАО та NAM в столиці і просто знаменитий шеф-кухар нещодавно на своїх сторінках у соцмережах повідомив, що став громадянином України і додав своє фото з ID-карткою.
Поки під дописом множилися вітання від підписників Ектора, «Громадський ревізор» вирішив напряму спитати зіркового кулінара, чим же йому так припала до душі Україна, а заодно дізнатися, коли ж у Броварах відкриється хоч один з його іменних ресторанів.
З’ясувалося, що ресторанів не буде, а допис про українське громадянство зрозуміли не правильно. Ектору Хіменесу Браво не дадуть український паспорт, бо їх у нього вже два – канадський і колумбійський.
– Україна – мій дім. На своїй сторінці в Інстаграмі я повторюю те саме: Україна – мій дім. Я говорив про те, що нарешті мені дали дозвіл залишитися тут назавжди, дали посвідку на постійне проживання. Це теж неабиякий успіх, бо такий дозвіл дається не часто. Але люди подумали, що я отримав громадянство та паспорт. На жаль, отримати український паспорт не можу, бо вже маю два: канадський і колумбійський. Третій буде нелегальний. Але я відчуваю українців серцем, байдуже на документи – мій дім тут. Щасливий з того, що мені вже не потрібно кожний рік оновлювати документи ще і ще. Маю один і можу жити постійно в Україні, як решта українців.
– Отже ви залишаєтеся в Україні назавжди?
– У мене три батьківщини: Колумбія – це батьківський дім, другий – Канада. Коли мені потрібно було виїхати з Колумбії, Канада прийняла мене у свої обійми. І найголовніший дім – це Україна, бо тут всі українці відкрили мені свої серця. Почуваюся тут дуже комфортно. Якщо чесно, це давно було моїм планом: постійно жити тут і потроху відвідувати Колумбію та Канаду.
– Дивно, що на роботу ви їздите у Бровари (зйомки кулінарного шоу «Майстер Шеф»), але проживаєте в Ірпіні. Чи не краще було б оселитися поруч «робочого місця»?
– Я кожного дня у Броварах, а коли щодень проводиш в одному місці, то врешті виникає потреба його змінити. Вважається, що роботу треба відокремлювати від дому і навпаки. Так от, Бровари у мене асоціюються як місто, де багато роботи, від якої, як і будь-хто інший, я відпочиваю вдома – в Ірпені.
– Можливо, порадуєте броварачан відкриттям свого ресторану?
– Щойно я говорив про те, що Бровари – то моє робоче місце, а тепер з позиції підприємця назву Бровари гарним містом, щоб виспатися. Там є місце для ліжка, але немає місця для такого ресторану, який хочу я. Якщо я відкрию ресторан у Броварах – це буде надто далеко для більшості тих, хто є, чи міг би стати моїм клієнтом. Тоді як Київ – стратегічний центр всього, куди приїдуть клієнти з Бучі, Ірпіні, Броварів.
– Де ви проводите свій відпочинок. Залишаєтеся в Україні чи віддаєте перевагу закордонним подорожам?
– Мої відпустки в Україні завжди шикарні. Я був у Львові, Харкові, Дніпрі. Відвідав 80% території, напевно. Добре роздивився Карпати, Одесу, Миколаїв, Херсон. Встиг відвідати Крим і Донецьк. В Україні дуже багато красивих місць. Думаю, перш ніж мріяти про відпочинок за кордоном, українці мають вдосталь намилуватися власними краєвидами, вивчити історію кожного регіону не з підручника, а пізнати її на смак та дотик.
– Якщо вам так сподобалися Карпати, впевнена, ви спробували тамтешні автентичні страви, наприклад бануш. Як вам враження?
– Чомусь я вперше спробував бануш у Кам’янець-Подільську. То було неперевершено смачно. Цей надзвичайний смак змусив мене на якийсь час забути про страх наїсти великий живіт, то ж я навіть замовив собі добавку, ще одну порцію.
Я давно не перший, хто це говорить, але особливість української кухні в тому, що вона дуже домашня. І мені дуже шкода, що в Україні дуже мало ресторанів справжньої національної кухні. Вибачте, але ресторани, які позиціонують своє меню, як домашнє, не знають, якими ці страви мають бути насправді. Вони не знають, якою має бути дійсно домашня їжа.
В Колумбії молодь масово ходить тільки у колумбійські ресторани. Батьки їх змалку привчають любити колумбійську кухню, а в Україні діти люблять Макдональдс.
– Екторе, чи взагалі існує страва, смак, який вас, як гурмана, віртуозного кулінара, ще здатен здивувати?
– Ох же ж питання! Нема для мене сюрпризів, бо за останні 11 років я скуштував усі можливі страви на світі. Це страви від учасників шоу, кухарів моїх ресторанів, адже перш, ніж пригощати клієнтів, я мушу особисто куштувати кожну пропозицію в меню. Але я здатен у кожному продукті знайти щось цікаве. Безпрограшний варіант здивувати мене – це пригостити наїдком, який готували з душею, з серцем.
– У мене складається враження, що ви постійно їсте: на зйомках, вдома, у соцмережах, коли викладаєте відео приготування чергового смаколика від Ектора. Разом з тим ви маєте чудову підтягнуту статуру. Як вам це вдається?
– На зйомках не їм, я дегустую. Гарна страва чи ні – мені достатньо її трохи спробувати. Я бачу презентацію, дивлюся як учасники її готують. У момент, коли подають наїдок, я вже маю уявлення про його смак. Хороша страва чи погана – мені не потрібно наминати всю порцію, досить відчути її консистенцію чи аромат. Крім того, я дотримуюся дуже жорсткої дієти, та тричі на тиждень ходжу до спортзалу.
– Тоді завершимо розмову питанням, що після певних посягань на культурне набуття України з боку РФ, набуло особливої актуальності: чий борщ?
– Чий борщ?! Український, звісно. Завжди! Завжди так було. Коли ще я був студентом кулінарного університету в Колумбії, на третьому курсі ми вивчали міжнародну кухню, класичні страви кожної країни. Нас вчили, що борщ – то Україна. Це було 30 років тому! Навіщо про це питати?
Розмовляла Кристина Ломенко
