У Національному реєстрі Міністерства охорони здоров’я – понад півмільйона українців з хронічною хворобою нирок. На V стадії її розвитку пацієнти потребують замісної ниркової терапії, яка передбачає різні комбінації методів – гемодіалізу, перитонеального діалізу або трансплантації нирки.
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНІ МАСШТАБИ ПРОБЛЕМИ
Держава не може допомогти всім хворим на гостру хворобу нирок. Це визнають у МОЗі. Водночас, за прогнозами фахівців, кількість хворих, які потребуватимуть лікування вказаними методами, кожні 10 років подвоюватиметься. Наразі щонайменше 5 тисяч хворих лікуються методом гемодіалізу (очищення крові при гост рій і хронічній нирковій недостатності), і це лише 15–20% від усіх пацієнтів, які потребують такого лікування. Щороку, за інформацією Інституту нефрології АМН України, їхня кількість зростає на 5 тисяч осіб.
Якщо у Європі основним видом замісної терапії є трансплантація нирки, то в Україні, де кількість подібних операцій мізерна, основ ним методом є гемодіаліз. При правильному його проведенні та повному забезпеченні пацієнтів ліками ці люди зможуть вести повноцінне життя і працювати.
ТРАНСПЛАНТАЦІЯ НИРКИ В УКРАЇНІ – МРІЯ НЕДОСЯЖНА
Найкращий вихід для хворого – трансплантація. Але ця продедура в Україні – справа дуже складна, передусім через те, що бракує донорських органів. Крім того, законодавство ставить багато перепон.
«Якщо навіть найкращий гемодіалізний апарат – людина не може два рази на тиждень все життя до нього бути прив’язана. Це – на певний час: на рік, на два, доки шукають донора чи є якісь інші обставини. У нас такий закон про донорські органи, що фактично віддати свою нирку для пересадки хворому можуть тільки близькі родичі з їхньої згоди. Але ви розумієте, що не так легко знайти близьких родичів та ще й отримати їхню згоду», – пояснює екс-член Парламентсь кого комітету з питань охорони здоров’я Лілія Григорович.
Парадокс в тому, що інші родичі чи просто люди, які могли б віддати нирку, законним шляхом робити цього не мають права, кажуть медики. Заборонена в Україні також трансплантація органів від померлої особи. Хоча за кордоном громадяни, які не бажають, щоб їхні органи після смерті використовувалися для пересадки, пишуть відповідну заяву, що одразу ж потрапляє в електронний реєстр країни. Хто цього не зробив – автоматично згодний на донорство.
І, за даними лікарів, державі хворий з пересадженою ниркою обходиться у кілька разів дешевше, ніж пацієнт, який лікується гемодіалізом.
ПОТЕРПІТЬ, ВЖЕ ЗОВСІМ СКОРО
У Броварах на сьогодні говорять про два десятки людей, яким життєво необхідна процедура гемодіалізу. Кожен з них два-три рази на тиждень повинен чотири години проводити на апараті штучної нирки. Люди практично живуть «прив’язані» до життєдайного апарату. Коштує разова процедура від 800 до 1000 грн. Але найбільша проблема в тому, що у Броварах таких апаратів немає.
«Вже протягом декількох місяців ми возимо броварчан, які потребують лікування, три рази на тиждень до Білої Церкви на процедуру гемодіалізу. Згідно розпорядження міського голови, організована доставка людей туди і назад. Звичайно, якби таку процедуру можна було б зробити у нас в Броварах, це значно полегшило б життя пацієнтам», – каже голов ний лікар Броварського центру первинної медико-санітарної допомоги Ігор Кравцов.
Про облаштування власного кабінету гемодіалізу мова йде вже давно. І ось нарешті в цьому році справа не просто зрушилась з «мертвої точки», а фактично можна говорити про конкретні терміни.
«Для Броварів за державні кошти закуплено 6 апаратів гемодіалізу. Зараз ведуться підготовчі роботи для встановлення їх у приміщені поліклініки», – каже головний лікар Броварської ЦРЛ Валентин Багнюк.
Для встановлення апаратів потрібно, перш за все, облаштувати складну інженерну систему електропостачання та водопідготовки. Наступним етапом стане пошук та навчання фахівців, які працюватимуть на цьому обладнанні. Увесь «спектр» завдань, за оптимістичними сподіваннями Валентина Багнюка, мають виконати ще цього року.
Про те, що у Броварах буде встановлено апарати гемодіалізу, вже йде розголос Київщиною, телефонують з найближчих районних центрів, запитують, як можна записатися на процедуру. Однак, хотілося б попередити усіх, хто потребує допомоги – процедура для одного пацієнта триває 4 години, ще дві – на очистку та знезараження техніки. Кожну процедуру треба повторювати три рази на тиждень. Нехай навіть 5 апаратів (один має бути в резерві) працюватимуть на повну потужність цілодобово, про обслуговування великої кількості людей мова поки що не йде. Пріоритет – мешканці Броварів та району. Тож сподіваємося, що вже зовсім скоро Броварський кабінет гемодіалізу прийме перших пацієнтів.
Ольга Підлісна
