В цьому році в ЗОШ №6 вперше відкрились класи з інклюзивною формою навчання. Від початку навчання минуло лише три тижні, та протягом останнього не вщухають бурхливі обговорення історії, що трапилась з першокласником, який має особливі потреби. «Громадський Ревізор» вирішив більш детально вивчити ситуацію та донести інформацію «з перших вуст»
НА ПОЧАТКУ БУЛА ЗАЯВА
Почалася історія дійсно із заяви. Її написали батьки дітей, що навчаються у 1-В класі. 12 вересня директор школи отримала звернення та відреагувала миттєво. Вже наступного дня були ініційовані батьківські збори, аби розібратися у цій неприємній ситуації.
Батьки-ініціатори подання заяви просили роз’яснити причини перебування дитини з особливими потребами у їх класі та розібратися в навчальному процесі інклюзивників. Також, у заяві батьки просять перевести дитину із особливими потребами до класу з інклюзивною формою навчання, який був визначений ще до початку навчального року.
«Спочатку у нас був запланований лише один інклюзивний клас. І там мала навчатися дитина із вадами опорно-рухового апарату. В Іллі зовсім інший діагноз. Посадити двох дітей з абсолютно різними діагнозами в один клас ми не маємо права. Бо це навантаження на асистента – в одному випадку потрібно допомагати з пересуванням, а в іншому приділяти увагу розумовому розвитку. Тому вирішено було розділити цих дітей на різні класи», – розповідає директор ЗОШ№ 6 Людмила Приделюк.
УСВІДОМЛЕННЯ ПОМИЛКИ
На зборах, як виявилось, проти Іллі ніхто з батьків нічого не мав. Банальна дезінформація призвела до колективного обурення. Як зазначила вчителька та асистент, дитина цілком і повністю готова до навчання в колективі. Хлопчик адекватно себе поводить, робить певні успіхи у навчанні. Можливо, в деяких моментах щодо шкільної програми, він десь і відстає. Але ж у кожного свій темпоритм і не всі мають змогу на ходу «хапати» від вчителя інформацію.
«Батьки, які виступали на зборах, сказали, що вони не проти інклюзії, але у випадку, якщо це не стосується їх дітей. Вони не знали, що це за статус та що буде з їх дітьми. Хтось їм сказав, що їх діти отримають документ про освіту, в якому зазначатиметься, що дитина закінчила інклюзивний клас. Спрацювала суспільна дезінформованість. Проти самої дитини ніхто нічого не мав, батьки просто були здивовані і перелякані ситуацією, у якій опинилися», – додає Людмила Приделюк.
Зараз Ілля продовжує навчатися у 1-В класі, ходить на уроки, асистент працює з ним, все добре.
«Вважаю, що такі дітки повинні перебувати у звичайних класах. Дитина повинна від садочка і до закінчення школи перебувати у нормальних соціальних умовах. Лише так вони можуть наблизитися до повноцінного життя в майбутньому», – робить висновок Людмила Миколаївна.
РОЗВІЮЄМО МІФИ
Навчання у класах з інклюзивною формою здійснюється за типовими навчальними планами, програмами, підручниками та посібниками.
Жодних відхилень від програми, її спрощення для всього колективу через те, що у класі навчається дитина з особливими потребами, не може бути. Навчально-виховний процес здійснюється відповідно до робочого навчального плану загальноосвітнього закладу. А вже на основі вищезазначеного плану розробляється індивідуальний навчальний план для дітей з особливими освітніми потребами, з урахуванням індивідуальних потреб дитини. Крім того, з такими дітьми працює асистент вчителя, який пильно слідкує за розвитком дитини, розробляє та виконує індивідуальні навчальні плани, адаптує навчальні матеріали.
Софія Левицька
