Коли трапляється лихо, аварія, ДТП – вони поруч з нами, коли не допомагають ні пігулки, ні «народні» методи – звертаються за допомогою до них. Вони – лікарі екстреної допомоги. Люди, які бачили кров та смерть, які чули біль та розпач. Вони допомагають та рятують. Але іноді допомога потрібна їм самим.
СУМНА СТАТИСТИКА
Якщо ви подумаєте, що далі піде мова про кількість летальних випадків, про хворих, яких не вдалося врятувати – ні.
Наші журналісти спробували дослідити, чому виникає така жахлива статистика збільшення смертності серед населення Броварщини. Адже на сплох б’ють не тільки звичайні люди, зараз про катастрофічну ситуацію на повен голос заявляють лікарі Броварської станції екстреної медичної допомоги.
У перших числах січня поточного року, підрозділ перебазувався з Борисполя до Броварів. І вже тоді, під час першого знайомства новопризначений керівник станції екстреної допомоги Роман Нікіфорук піднімав питання про жахливу ситуацію з технічним забезпеченням станції, перш за все – відсутність належної кількості автомобілів екстреної допомоги.
На майже 170 тисяч населення міста Бровари та Броварського району працює 5 бригад, відповідно, 5 автомобілів. Ні, не так. Має працювати. Є в наявності. Числиться. Насправді ж «на ходу» в кращому випадку 4 одиниці. Машини періодично виходять з ладу. Одне авто потребувало негайного ремонту.
«Дякуючи міській та районній владі, ми відремонтували один автомобіль, але ви ж розумієте, що техніка має властивість виходити з ладу у самий непідходящий момент. І на сьогодні ми знову маємо проблеми вже з іншою «каретою» екстреної допомоги», – каже Роман Нікіфорук.
Тож, пройшло два місяці. Ситуація на краще аж ніяк не змінилася. І найбільш гостро питання стоїть навіть не в технічному стані, а в кількості автомобілів та бригад. Ось де справжня біда.
«МИ НЕ ВСТИГЛИ НА 10 ХВИЛИН»
Павлина Степанівна Левчук – лікар екстреної допомоги, працює вже понад 35 років. На її рахунку – сотні врятованих людських життів. Працювала у різних умовах. Але зараз жінка просто у відчаї.
«Ви розумієте, що кожен з нас ходить по лезу ножа. Я повинна, у мене є законом України передбачені обов’язки вчасно доїхати до хворого та надати допомогу. І якщо ми не встигаємо, нікого не цікавить, що за 20 хвилин ми просто фізично не можемо доїхати за 60-70 км до людини. Родичів людини, яка помирає від того, що ми не встигли, не цікавлять наші проблеми. І це правильно. Адже ми повинні виконувати свої обов’язки, ми повинні рятувати та надавати допомогу. Але як?!!!», – не стримує розпачу досвідчений лікар екстреної Павлина Левчук.
Спілкуючись з лікарями, ми стільки історій наслухалися. І про те, як родичі хворих ледь не в заручники лікарів беруть, і про те, як доводилося дитинку рятувати під дулом рушниці, яку націлив на лікарів, які довго їхали, батько дитини, і про те, як на 10 хвилин не встигли до хворого з гострим приступом астми…
І слухаючи цих людей, розумієш, що це просто дикість і середньовіччя – коли справжні професіонали, лікарі не за професією, а за покликанням, ось так, зі сльозами на очах розповідають про людей, яких вони могли, але не встигли врятувати від смерті.
ДОПОМОГИ ПОТРЕБУЮТЬ ЛІКАРІ
Колектив Броварської станції екстреної медичної допомоги просить, благає, вимагає терміново об’єднати зусилля та розпочати активне вирішення питання поповнення автомобільного парку станції. Колектив на чолі з головним лікарем звернувся з доповідною до свого безпосереднього керівництва – Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», який очолює Олександр Алексєєнко. «Не на камеру» лікарі розповідають, що реакція чиновника від медицини була наступною: «Вам додаткові автомобілі не потрібні, ви й так не виконуєте нормативів по кількості викликів. І взагалі, у Броварах і так все добре».
Не отримавши належної реакції «з гори» лікарі звернулись до міського депутатського корпусу «з приводу надто незадовільного стану матеріально-технічної бази станції та регресу в наданні екстреної медичної допомоги жителям міста та району».
«За останні 20 років кількість населення міста та району збільшилася на 20%, а протягом останніх 3 років кількість медичних бригад та автомобілів екстреної медичної допомоги зменшилось у 2 рази. Такого жахливого та принизливого стану, як у Броварах та районі по забезпеченню автомобілями екстреної медичної допомоги з радіусом обслуговування 60 км та умовами праці самих працівників немає в жодному районі Київської області», – кажуть лікарі екстреної допомоги.
Ситуація, що склалася призводить до, цитуючи «казенну» мову законів невиконання, незабезпечення та неналежного виконання. І за кожним з цих визначень – людські життя. І на місці цього хворого завтра може бути будь-хто з нас, наші близькі, родичі та діти.
Згідно існуючих в Україні нормативів місто Бровари та Броварський район мають обслуговувати 13-14 бригад екстреної медичної допомоги, відповідно це – 14 спецавтомобілів. Однак, броварські «екстреники» добре розуміють, що це – скоріше з області фантастики, і згодні на меншу кількість.
«На першому етапі «реанімування» нашої екстреної допомоги, достатньо було б навіть 11ти машин, але ж не 4-5, як зараз!», – кажуть лікарі.
ВАЖЕЛІ ВПЛИВУ
Вплинути на зміну ситуації, на думку лікарів, перш за все могло б керівництво структури, якому безпосередньо підпорядкована наша Броварська екстрена медицина. Мається на увазі вже вище згадуваний Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
Поспілкувавшись з лікарями, на власні очі побачивши умови, в яких доводиться працювати Броварським «екстренникам», наші журналісти намагалися зв’язатися з керівником центру – паном Алексєєнком, але поки що безрезультатно. Привітний жіночий голос повідомив, що він знаходиться на важливій нараді, а завтра та післязавтра він на перевірці у області, а ось з понеділка – спробуйте ще раз «спіймати» нашого керівника. Ну що ж, спробуємо ще й у понеділок. І тоді будемо достеменно розбиратися та хочемо «з перших вуст» почути відповідь – чому Броварська екстрена медицина знаходиться у ролі такого собі бідного родича, прохача, який з протягнутою рукою намагається отримати не якісь особливі преференції, а належне, необхідне та надзвичайно важливе технічне забезпечення, аби і надалі професійно виконувати свої обов’язки.
А ще спробуємо вияснити чому самі лікарі тихцем кажуть, що така ситуація з Броварами – результат особистого негативного ставлення обласного керівника структури до медичного складу Броварщини. Бориспіль, наприклад, маючи меншу кількість населення – трохи більше 100 тисяч осіб, обслуговується 4 автомобілями класу «А» та 4 машинами класу «Б».
У нас же на 170 тисяч міського та районного населення маємо 1 авто класу «С» – тобто реанімобіль (ура! Але – усього один!), одну машину класу «А» – стару «Газельку», в якій не те що хворих – картоплю перевозити небезпечно, і чотири авто класу «Б», на яких, власне, в основному і працює Броварська екстрена. Висновки напрошуються самі собою.
Нам же залишається сподіватися, що питання, які піднімають лікарі Броварської станції екстреної допомоги не залишаться «голосом волаючого в пустелі» і з допомогою влади та депутатського корпусу міста, району та області, ситуацію з технічним забезпеченням найближчим часом буде змінено на краще. І не треба чекати, коли надія, навіть і останньою, але все-таки помре.
Ольга Підлісна
