Якщо не брати до уваги першу сесію міської ради нової каденції, яка була суто установчою, то першою офіційною сесією, на якій мали б розглядатися важливі питання, можна вважати 2-гу позачергову сесію міської ради, яка відбулася 17-го та 22-го грудня. Чому сесія тривала два дні і чому деякі питання так і не були розглянуті – читайте в нашому матеріалі.
Передмова
Друга позачергова сесія міської ради мала на порядку денному 17 питань. Серед яких «найгостріші» – це обрання секретаря міської ради, затвердження заступників міського голови та утворення комісій. «Практичні» – поправки до бюджету на цей рік стосовно виплат лікарям. А розбавляли це «загострення пристрастей» суто технічні питання щодо затвердження положення про помічника-консультанта депутата, зразок депутатського посвідчення та значка, створення фракцій, тощо.
До речі, комісії фактично вже працюють і збираються на засідання близько двох місяців, з моменту оприлюднення результатів виборів. Та офіційних повноважень до сесії вони не мали. Обирали депутати комісію за власним бажанням і без стороннього тиску. Таким чином до сесії депутати вже встигли ознайомитися з проблематикою своїх профільних комісій та почати розробку проектів рішень до наступних сесій. Та і тут не обійшлось без конфузів. «Я хочу перейти з регламентної комісії до бюджетної, бо про останнє засідання бюджетної комісії мене не повідомили і я не змогла бути присутня на ньому», – несподівано заявляє депутат від «Демократичного Альянсу» Аліна Дяченко. А, наслідуючи її приклад, у бюджетну комісію «просяться» депутати від «Батьківщини» Дудко та БПП Батюк. Що це? Стадний рефлекс? Чи просто дитячий сад? Та як виявилось, це були квіточки…
Дія перша. Чудеса дресури та політичної акробатики
Незважаючи на те, що депутатів цього скликання лише 36, замість 42, як було минулої каденції, місця в залі стало ще менше. Колишні громадські активісти, які стояли за спинами депутатів останні п’ять років, цього скликання потрапили до ради і не тільки зайняли омріяні стільці, а й привели із собою «активну громаду». Ми ще не розібралися до кінця чи це помічники депутатів, чи група підтримки самопроголошених «демократів», але відвідують вони сесії і комісії не гірше, а іноді навіть краще новообраних депутатів. Складається таке враження, що на роботу їм ходити просто нікуди…
А малий зал перетворився на циркову арену. Кожна заява депутатів сприймалася гучними аплодисментами і вигуками «групи підтримки», розгляд одного питання, навіть суто установчого, розтягувався ледве не на годину, а сама сесія перетворилася на справжній балаган. Тут вже й стає зрозумілим, чому, як правило, громаду не запрошують на сесії. Не через ефемерні «кулуарні домовленості», а щоб мати змогу спокійно працювати та приймати рішення, а не розводити базарні балачки.
Можливо, ви в курсі, в соціальних мережах вже рік, як є додаток «Генератор ідей». Так от, таке враження, що депутати так званої «демократичної більшості» активно ним користуються під час дописувань у фейсбуці та виступів у раді. То тут то там проскакують одні й ті самі фрази: «кулуарні домовленості», «заангажованість влади», «зрада», «колишні регіонали», «змінити систему»… Тільки послідовність змінюється.
«Ми хочемо змінити систему та заборонити виносити на сесію додаткові питання. Кожне питання повинно бути оприлюднене на сайті міської ради за 20 днів до сесії аби громада мала змогу ознайомитися з ним. Бо, як показує практика, через додаткові питання протягуються корупційні рішення, а наша команда за прозорість влади», – виголошує депутат Дяченко.
А група підтримки активно аплодує її непохитності. І нікого не хвилює, що через цю непохитність 600 броварських лікарів на Новий Рік не зможуть придбати подарунки своїм дітям. Бо «корупційне рішення» – це прийняття змін до бюджету 2015 року у частині затвердження субвенції з області на заклади охорони здоров’я.
«У мене заборгованість по заробітній платні за грудень місяць. А листопад ми закрили за рахунок харчування і ліків. Коштів конче не вистачає. Якби не ця субвенція, то взагалі б без грошей залишилися», – пояснює Валентин Багнюк, головний лікар БЦРЛ.
Клоунада з таємним голосуванням
Та кого хвилює питання заробітної платні лікарів, коли на кону власні амбіції? Авжеж! Треба обирати секретаря, заступників міського голови, голів комісій… Тут не до лікарів та їх проблем.
А з секретарем ще цікавіше. За Законом «Про місцеве самоврядування» процедура проходить наступним чином: спочатку кандидатуру пропонує міський голова, проводиться голосування і, в разі відсутності необхідної підтримки в 19 голосів, свою кандидатуру пропонують депутати у вигляді подання з підписами не менш ніж 19 осіб, тобто більше 50% від загальної кількості депутатів (включаючи і голос міського голови).
Отже, розпочалося все цілком цивільно: обрали лічильну комісію, до якої увійшли представники всіх партійних організацій, представлених в раді. Ігор Сапожко запропонував Петра Бабича на посаду секретаря, розпочалося голосування. І тут сталися дива. Спочатку брати участь в голосуванні відмовилися депутати від БПП, які перед цим голосніше за інших виставляли умови голосування, аби запобігти фальсифікаціям. Та які ж фальсифікації, панове депутати, якщо голосують в кабінці, а бюлетені закидають в прозору урну і все це відбувається при добрячій сотні свідків? Хіба що Гаррі Гудіні випадково опинився в лічильній комісії… Потім їх приклад знайшов послідовників серед представників «Батьківщини», які теж відмовилися брати бюлетені та голосувати. А «Самопоміч» взагалі покидала чисті бюлетені до скриньки, навіть не заходячи до кабінки! Підсумок для Бабича невтішний – лише 12 голосів «за» з 19 необхідних. Треба пояснити, чому представники БПП, «Батьківщини» та «Самопомочі» вчинили саме так. Цілком логічно, що депутат має висловити свою позицію та проголосувати. На крайній випадок, він може поставити «галочку» в клітинці «Утримався». Але це буває, коли партійці довіряють один одному та позиція партії не піддається сумніву. В нашому ж випадку так звані «демократи» настільки не впевнені в собі та своїх колегах, що цілком допускають, що хтось вирішить проголосувати всупереч партійним вимогам. Ось і результат – якщо зайшов до кабінки – зрадник, бо невідомо, де саме ти поставив цю «галочку»! Смішно, якби не було так сумно…
Далі м’яч потрапив на поле депутатів, які за два місяці перемовин так і не змогли обрати єдину кандидатуру на цю посаду. Та от диво! За 30 хвилин перерви вони таки назбирали необхідну кількість підписів для подання кандидатури від «Батьківщини» Вадима Мутила, проти якого виступила… сама «Батьківщина»! А поки співробітники апарату ради готували нові бюлетені на другий тур голосування, почали з’являтися нові подробиці. Виявляється пан Мутило наразі є мобілізованим бійцем Національної гвардії і прийняти присягу держслужбовця, у разі необхідної підтримки в 19 голосів не зможе.
«Так, з лютого 2015 року я перебуваю у Національній гвардії і проходжу службу в зоні АТО. Я взяв відпустку на час сесій, та сподіваюсь, що вже через місяць буду демобілізований і зможу приступити до своєї роботи у складі виконкому», – заявив Вадим Мутило.
Та ні заклики однопартійців Вадима Анатолійовича, ні попередження міського голови про незаконність висування такої кандидатури не зупинили депутатів так званої «демократичної більшості» у прагненні проголосувати попри все. Ніби не рада, де вирішують нагальні для міста проблеми, а шкільні змагання… А найцікавіше – «за» кандидатуру Мутила проголосували лише 14 депутатів, хоча підписів зібрали більше 20. Виходить, що депутати не можуть дійти згоди та бути відвертими між собою навіть в організаційних питаннях, то що ж говорити про питання, які потребують більшої уваги та відповідальності?
Отже, секретар знову не обраний. Голова пропонує відкласти сесію до вівторка, сісти, нарешті, за стіл перемовин та отримати консолідоване рішення щодо секретаря та інших штатних одиниць виконкому. Пропозицію про перерву приймають з третьої спроби, депутати «на взводі», працювати в таких умовах та приймати рішення просто неможливо. Та й немає сенсу, бо за Законом секретар не може входити до складу жодної з профільних комісій. Отже, якщо не обраний секретар, то й затверджувати склад комісій та виконкому в цілому не має сенсу. Шкода, що до новообраних депутатів це розуміння прийшло тільки наприкінці першого дня цієї драматичної сесії.
Дія друга. Майже романтична…
Скільки було розмов щодо другого дня позачергової сесії. Вже навіть ставки робили скільки часу тепер знадобиться депутатам та міському голові аби обрати секретаря та заступників. Людей прийшло ще більше, ніж першого разу так що, депутатам, що прийшли пізніше ніж за півгодини до початку сесії, до своїх місць доводилося пробиратися, як у маршрутці у час пік.
На порядку денному й досі червоним рясніли питання секретаря, заступників та керуючого справами виконкому. Та цього разу вирішили піти шляхом найменшого опору і розпочати все ж таки з профільних комісій. За підтримки більшості перевели таки Аліну Дяченко до бюджетної комісії, а от Борис Дудко навпаки «отямився» та вирішив залишитися в комісії ЖКГ. Та й Сергій Батюк більше не виявляв бажання іти до бюджетної комісії.
«Зрозумійте, що належність до однієї з комісій ні в якому разі не забороняє бути присутніми на інших, якщо час дозволяє. Всі проекти рішень ми будемо складати разом і з повагою будемо відноситися до пропозицій від всіх депутатів, незалежно від членства в комісії», – зазначила депутат від «Єдності» Лідія Сенько.
Врешті решт, голів комісій обрали, а от до питання секретаря та заступників так і не дійшли. Затвердили положення про помічника-консультанта депутата міської ради та й на тому розійшлися.
«На жаль, на сьогодні ми й досі не маємо консолідованого рішення від депутатського корпусу щодо кандидатури на посаду секретаря та заступників. Тому пропоную ці питання сьогодні не розглядати», – прокоментував ситуацію Ігор Сапожко.
Більшість депутатів підтримали міського голову та проголосували за те, щоб зняти ці питання з порядку денного. А от депутати «Демократичного Альянсу» разом з групою підтримки здійняли догори плакати, які так любовно вимальовували до початку засідання, з закликами працювати.
Особиста думка «Ревізора» така: самопроголошеній «демократичній більшості» треба нарешті визначитися для чого вони прийшли в раду: заради власного піару чи все ж таки змінювати наше місто на краще. Бо на сьогоднішній день вони радше витратять час на «розмальовки», ніж на пошуки компромісу з іншими фракціями. Та хто ми такі аби судити народних обранців?
Отже, результат дводенної сесії: комісії, нарешті, розпочали свою роботу офіційно, секретаря ради так і немає, склад виконавчого комітету не затверджений. Наступна сесія вже 24 грудня. І під час неї розглядають вже серйозні бюджетні та комунальні питання. Чи зможе ця різношерста публіка з так званої «демократичної більшості» зробить щось більше за «селфі» на тлі сесійної зали, побачимо незабаром! Далі буде…
Ксенія Хотянович
