Мабуть, більше, ніж на стан доріг, люди нарікають тільки на транспортне обслуговування. «Громадський Ревізор» вислухав чимало претензій та вирішив розібратися бодай у найбільш кричущих.
ПІЛЬГОВИКИ, КОШТИ ТА ЗІПСОВАНІ НЕРВИ
Найбільше питань виникає в броварчан у зв’язку з пільговим перевезенням. Якщо раніше мова йшла про чергу з пенсіонерів та постійні конфлікти між водіями чи кондукторами та старенькими, що просилися проїхати «одну-дві зупиночки», то відтепер до пільговиків додалася ще одна, дуже специфічна категорія. Мова йде про учасників бойових дій, або як простіше називають хлопців АТОшників.
«Ви зрозумійте, що звідти люди приходять і психіка на межі зриву й так, а тут ще й в автобусі кондуктор на тебе вовком дивиться – здоровий з виду, а посвідчення тиче», – кажуть ветерани АТО.
Жаліються на хамське поводження і інші представники пільгових категорій. За даними відділу звернення громадян, кількість скарг на культуру обслуговування «пільговиків» у минулому 2015 році порівняно з 2014, підвищилася.
«Якщо за 2014 рік у нас було 33 скарги, то за 2015 вже 41. Тенденція нехороша», – каже начальник відділу по роботі зі зверненнями громадян Тетяна Коморна.
До речі, після зустрічей, які періодично проводяться у міській раді з перевізниками та скаржниками, на деякий час «профілактика» від керівництва діє, кількість скарг дійсно зменшується.
«Постійно працюємо з водіями, пояснюємо, але ж людський фактор теж треба враховувати. Люди за кермом постійно в напрузі, хтось щось не так сказав, не таким тоном, ось уже і конфлікт на рівному місці. Але це поодинокі випадки, в 95% возимо пільговиків без зауважень, до речі,на своїх власних затратах», – каже директор ТОВ «Автопас-К» Володимир Білокінь.
Тепер про власні витрати. Мабуть, пересічні пасажири рідко задумуються про те, хто ж відшкодовує затрати по перевезенню пільгових категорій громадян. До 1 січня 2016 року гроші поступали з обласного бюджету, місцеві органи влади закладали кошти тільки на оплату роботи двох комунальних автобусів №№ 5 та 9 (не маршрутів, а саме двох одиниць автотранспорту) у рамках програми «З турботою про кожного». Ці два автобуси перевозять пільговиків по місту у необмеженій кількості, а всі інші працюють за схемою 3+1, тобто три пільговики по місту, один – до столиці. І якщо місцевий бюджет боргів не має, то з обласним не все так добре. На 1 січня 2016 року недофінансовано 149 тис. грн.
Більш того, у бюджеті 2016 року взагалі не закладено коштів на фінансування пільгових перевезень. Тобто, ніякої підтримки від державного бюджету поки що не буде. Логічно можна зробити висновок, що відтепер всі витрати мають взяти на себе місцеві бюджети. Чи зможе відтепер місто «потягнути» таку кількість пільговиків, сказати наразі важко.
ХТО МАЄ ПРАВО ЇХАТИ «НА ШАРУ»
Інша сторона пільгової «медалі» – чи завжди на пільговому місці сидять люди, які мають на це право. Навіть з посвідченнями. Навіть з двома.
«Ви знаєте, зараз стільки проблем з пільговиками! Коли за день водію пред’являють посвідчення десятками, і всі різної форми та різних категорій, то іноді нерви не витримують. Треба ввести щось типу міської картки, одного зразка і все тоді буде гаразд», – виправдовується Валерій Іваненко, директор АПІ «Інватранс».
На таку пропозицію пільговики реагують неоднозначно. Дехто схвалює, а декому ще один папірець, на який знов треба збирати купу довідок – тільки витрата часу та нервів.
«У мене є посвідчення УБД (учасник бойових дій), діє на території всієї України, а у нас в Броварах придумують ще якісь картки, навіщо?! Не розумію», – каже Володимир.
Чи буде виготовлено таку картку поки що питання без відповіді, а ми, в свою чергу, можемо тільки нагадати нашим читачам хто ж має право на безкоштовний пільговий проїзд.
• Учасники бойових дій
• Інваліди війни
• Особа, яка супроводжує інваліда війни І групи
• Реабілітовані громадяни, які постраждали внаслідок репресій або є пенсіонерами
• В е т е р а н и в і й с ь к о в о ї служби, органів внутрішніх справ,податкової міліці ї, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України
• Інваліди військової служби, батьки військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження військової служби
• Громадяни, віднесені до І категорії ліквідаторів аварії на ЧАЕС
• Громадяни – учасники ліквідації аварії на ЧАЕС, які належать до ІІ категорії
• Діти-інваліди внаслідок аварії на ЧАЕС
• Діти з багатодітних сімей
• Інваліди І та ІІ групи, діти- інваліди та особа, яка супроводжує інваліда І групи або дитину-інваліда
• Пенсіонери за віком
ДОВІРЯЙ, АЛЕ ПЕРЕВІРЯЙ
«Ваш квиток! – Мій квиток…- Я вас запитую – ваш квиток! – А я вам відповідаю – мій квиток!!!», – такі анекдотичні діалоги раніше часто можна було почути в громадському транспорті, коли на маршруті з’являлися мисливці на «зайців» – контролери. Тепер контролери в салон не заходять, вони з них практично не виходять, але виконують не контролюючу, а швидше функцію збирачів грошей.
«Дуже рідко кондуктори дають квитки самі, за власною ініціативою, доки не попросиш…а іноді і після того тільки через великий скандал талончика можна отримати», – жаліється Георгій, який щодня їздить на роботу в Київ.
Вихід пропонує ветеранська організація.
«Ми створимо декілька мобільних груп,які будуть без попередження заходити в салон автобусів та перевіряти кількість пільгових пасажирів, і запитувати, чи надають пасажирам квитки», – каже Тельман Надиров,голова Ради ветеранів.
ПІДВИЩУЄМО КУЛЬТУРУ ПОВЕДІНКИ ТА ТЕХНІЧНИЙ СТАН АВТО
Як часто ви знаєте прізвище та ім’я водія, який працює на маршруті? І чому відразу виникають думки, що ці дані потрібні тільки для того, щоб кудись на нього поскаржитись? Дійсно, на превеликий жаль, частіше усього вимагають дані про водія та номерний знак автобуса, коли хочуть поскаржитися на роботу транспортників. Кричущих випадків на міських та приміських маршрутах більше, ніж достатньо. Додаткова вентиляція салону через дірки в підлозі, неочікуваний дощовий «душ» крізь дірявий дах маршрутки, викрутаси, достойні Шумахера, на поворотах та «гонки» на трасі, аби догнати та перегнати конкурента і першим забрати пасажирів, не зважаючи при цьому на самопочуття тих, хто вже знаходиться в салоні.
«Нещодавно їхала 810 маршрутом. Водій таке враження, що неадекватний якийсь. То жене, як скажений, то гальмує так, що голова відскакує. Сідаєш до такого і не знаєш, доїдеш цілим, чи розсиплешся «на запчастини» при черговому гальмуванні», – обурюється Катерина.
Ще один випадок – задимлення маршрутки, яке могло закінчитися досить плачевно для пасажирів, описують користувачі інтернету.
«В салоні, як тільки виїхали з масиву, з’явився різкий запах, наче паленої резини. Водій – нуль емоцій. В районі птахофабрики, коли люди вже кашляти почали та задихатися, його-таки змусили зупинити маршрутку. Гроші, до речі, вернули не усім, але ми були раді вискочити живими з тої душогубки», – розповідає Галина.
Таке враження, що перед виходом на маршрути огляд техніки або не проводиться взагалі, або робиться чисто для «галочки».
А про культуру поведінки поза салоном деяких горе-водіїв, зокрема на кінцевих зупинках автотранспорту, годі й казати.
«У мене велике прохання до водіїв – є у вас декілька хвилин для відпочинку, не полінуйтеся розім’ятися і винести сміття з салону та з-під ніг до сміттєвого баку, а не відкрити двері та прямо з кабіни витрусити стаканчики, лушпайки та папірці просто на вулицю. Нам це все доводиться прибирати вручну»,- закликає директор КП «Бровари-Благоустрій» Андрій Василенко.
Як бачимо, проблемних питань в цій галузі вистачає, тож маємо надію, що спільними зусиллями влади, перевізників та пасажирів ми зробимо кожну поїздку громадським транспортом безпечною та приємною.
Катерина Ковальчук
