Омріяне, в думках вже облаштоване та умебльоване житло здається вже – ось воно! Щастю немає меж від бажання як можна швидше розпочати ремонт та нарешті перебратися у свою квартиру. І ось нарешті – новосели відкривають двері свого під’їзду і…починаються несподіванки, від яких хочеться тікати світ-за очі.
Саме така «лиха доля» спіткала власників нового житла у новобудові по вул. Симоненка, 113-а. Вони всього-навсього придбали житло у забудовника, а ним є сумнозвісний у Броварах ДБК «Меркурій». Чому сумнозвісний? Бо занадто вже великий «шлейф» негативу тягнеться за підприємством, очолює яке – увага! – ні багато, ні мало – Заслужений будівельник України та Почесний громадянин міста Бровари Володимир Іванович Бєлік. Людина дійсно поважна у певних професійних колах, але останнім часом результати роботи «Меркурія», м’яко кажучи, незадовільні.
Чого тільки варта історія з 10-поверхівкою по Симоненка, 113-а. Будівля неймовірним чином введена в експлуатацію ще у минулому році, але по факту коли люди почали займатися ремонтними роботами, виявилося, що в будинку тимчасове підключення до електроенергії, каналізацією можна користуватися «не сильно», бо ж врізки до міської мережі немає, стоки зливаються у яму, яка потім викачується, підключення до газу, як і запуск ліфтів та облаштування під’їзних доріг до новобудови – у найближчій перспективі.
«Ця перспектива нам уже поперек, вибачте, горла стояла. Нас «годували» обіцянками, а нічого не зрушувалося з мертвої точки. Чесно – хотіли вже продавати квартиру, бо ж скільки можна чекати, коли ліфт запустять, коли газ підключать, а зиму взагалі з жахом чекали», – розповідає мешканка будинку, яка представилася Тетяною.
Керівництво ДБК «Меркурій» наче й не ховалося від людей, але в усіх гріхах звинувачувало міську владу – мовляв, не погоджують документацію на підключення тієї чи іншої комунікації. У міській раді ж кажуть – технічні умови забудовником не виконуються, тому й не отримують належних дозволів.
Протягом майже усього року проводилися зустрічі мешканців з адміністрацією ДБК «Меркурій». А інтернет-сайти продовжували рясніти оголошеннями про продаж нерухомості по Симоненка, 113-а. І вже не тільки від забудовника, а й від переляканих та зневірених власників квартир.
Тепло у промерзлі квартири дали у 20-х числах листопада.
«Ми влітку поклеїли шпалери, за осінь все процвіло, прогнило та відклеїлося. Гроші в трубу, настрій самі розумієте. Зла не вистачає», – каже пані Лариса.
Її сусіди розповідають, як тягли будматеріали на верхні поверхи, як знову й знову слухали обіцянки та потихеньку починали шаленіти від обурення.
Пройшло півроку…
На початку червня наші журналісти знову поцікавилися станом справ у адміністрації ДБК «Меркурій».
«Все нормально вже, ми все владнали. Електрика? У вівторок підключаємо! Каналізація? Буквально через декілька днів все буде підключено до міських мереж. Дорога? Все добре з дорогою, все там владналося. Будинок належить відомчому ЖЕКу. Можете поїхати і поспілкуватися з мешканцями», – швидко відзвітував у телефонній розмові Олексій Іларіонович, головний інженер ДБК «Меркурій».
А й дійсно, поїдемо, поспілкуємося. З огляду на робочий день, поговорити вдалося з невеликою кількістю людей, але ті, кого зустріли стверджують – більш-менш все налагоджується.
«Ліфти запустили, прибудинкову територію починаємо облаштовувати. Скриньки поштові повісили. От ще б сходові клітини від фарби і бетонних патьоків якось відмити – взагалі красота була б», – оптимістично посміхається жіночка з другого під’їзду.
Про те, що електрика і досі тимчасова, з каналізацією досі питання не вирішено, що будинок з усіх боків обгороджений високим парканом, впритул до якого розташовані будмайданчики «Ярославського» та «Діаманту», вже й не згадують. Радіють тому, що є. Отак ми й звикли – радіти мінімальному комфорту та чекати змін на краще. З вівторка, мабуть…
Ярина Вишневецька
