Пройшло вже близько двох тижнів, як наші юні броварчани повернулися з 20-денної подорожі до американського міста Такома.
Вони вже встигли ввійти у звичний ритм життя, але ще досі сповнені емоцій від найдивовижнішої мандрівки у їх житті. Власне своїми емоціями вони й ділилися з журналістами «Громадського ревізору».
Для початку нагадаємо, що до складу групи увійшли діти загиблих учасників АТО та учасників бойових дій, які нині перебувають в зоні АТО, а також діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, оскільки це було однією з основних вимог нашого міста-побратима. Окрім того, обмеження були за віком – візит запланували для дітей та підлітків 8-15 років.
На питання, що сподобалося найбільше, майже всі в один голос сказали: «Океан!!!» Ми вживаємо слово «майже», тому що не всім дітям з групи пощастило його побачити, адже жили вони в різних сім’ях, більшість з яких до речі емігранти з Броварів і Броварського району, та різних містах (Такома, Гіг-Харбор, Кент, Річмонд). У всіх свій розпорядок дня, розваги і кухня. Комусь пощастило мало не щодня смакувати McDonald’s, а комусь доводилося їсти лише корисні продукти. До речі McDonald’s, за словами дітей, там не смачніший, як усі звикли думати, єдине, що більші порції.
«Традицій як таких там не підтримують. Як не як 30 років пройшло відтоді, як вони поїхали. Однак кухню не забули і багато українських страв там теж готують, – зізнається супроводжуюча групи Аліна Ярмоленко. – У моїй сім’ї, наприклад, мама була прихильницею здорового харчування і я коли додому приїхала, одразу сказала чоловіку, робимо ремонт і їмо тільки корисну їжу (сміється)».
Розписаного по годинах графіка теж не було, однак у неділю наприклад сім’я обов’язково відвідує Службу. А взагалі серпень – це місяць відпусток, тож наші діти разом з родинами просто відпочивали і оздоровлювалися.
Щодо мовного бар’єру, то звісно, були нюанси, адже не дивлячись на те, що сім’ї україномовні, з дітьми доводилося спілкувалися англійською.
«У моїй сім’ї жила дівчинка, яка мене взагалі не розуміла, тільки її старший брат. Доводилося спілкуватися жестами», – розповів один з учасників групи.
Для дітей також організували офіційну зустріч з мером міста Такома – Вікторією, яка до речі особисто надсилала нашим дітям запрошення. При цьому американська сторона повністю оплатила переліт, проживання, харчування, додатково придбали медичне страхування (наша страховка не покриває усіх витрат на території США).
За цей короткий, але насичений час діти встигли потоваришувати з американськими друзями і досі підтримують зв’язок. І оскільки усі поїхали з подарунками, повернулися теж не з пустими руками –починаючи від солодощів і закінчуючи технікою.
Багато родин, за словами Аліни Ярмоленко, пам’ятають і місто своє, і школу, і навіть вчителів: «Багато розпитували про місто Бровари. Дехто навіть досі прилітає сюди, інші – не проти відправити своїх дітей, аби ті подивилися, звідки батьки родом. А зважаючи на те, як добре ми себе зарекомендували, думаю це чудовий початок тісної співпраці і обміну дітками у майбутньому».
На кінець зустрічі діти сказали, що повертатися додому нікому не хотілося. Там інший світ, інше світосприйняття, яке не може не приваблювати. І за цю по-справжньому грандіозну подорож безперечно діти і їх батьки завдячують як керівництву міст Такома, так і міста Бровари, адже збудувати міст співпраці не так вже й легко. І ця поїздка точно запам’ятається на все життя. Лише сподіваємось, що вона не остання.
[…] Читайте також: «У гостях добре, а вдома краще»: броварські діти розпов… […]