Будівля по Кірова, 24 ніколи не страждала від нестачі відвідувачів. Напис великими літерами «Міліція» обумовлює постійну чергу з бажаючих поскаржитися, написати заяву чи просто з тих, хто сподівається на правосуддя. Журналіст «Громадського ревізора» став свідком, як за якихось півгодини до приймальні вишикувалася черга.
Чоловік похилого віку прийшов у райвідділ з наміром написати заяву про те, що в нього вкрали «болгарку». Після нього забігла жінка у сльозах, бо у неї з банківського рахунку зникла 21 тисяча гривень. Далі хлопець, в якого вкрали портмоне. Вони сюди прийшли, тому що знають, що тут міліція. Але, в першу чергу, ці люди мали б іти до дільничного свого сектору. Проте, хто їх знає цих дільничних, так й узагалі, де їх шукати?
НЕДОКОМПЛЕКТ ДІЛЬНИЧИХ
У місті Бровари, населення якого фактично перевищує 100 тисяч осіб, діють всього 15 дільничних. Хоча за нормами, один такий співробітник повинен обслуговувати не більше 3 тисяч населення. Недокомплект – одна з найбільших проблем у роботі цієї ланки у структурі правоохоронних органів.
«Загальна кількість дільничних у нас 45 з керівниками. У нас немає розділу по району і місту… Є 2 сектора в місті. Перший сектор – масив, другий – Старе місто і Торгмаш об’єднані…. Кількість проживаючих у нас на території суттєво збільшилась, а норми так і залишились. Я веду до того, що та кількість населення, з яким працює дільничний, в декілька разів перевищує науково обґрунтовані норми», – зазначає начальник Броварського МВ ГУМВС України в Київській області Микола Клименко.
«102» – ЯК СМОЛЬНИЙ
Інша проблема полягає в низькій проінформованості населення про роботу міліцейських дільниць. По факту звичайний броварчанин окрім Інтернету не може дізнатися, хто саме обслуговує його сектор та куди потрібно звертатися. Такої інформації нема ніде – ні у ЖЕКах, ні на інформаційних стендах, ні у пресі.
Всього у місті чотири опорних пункти дільничних – на вулицях Кирпоноса, Гагаріна, Толстого і біля ДАІ на Енгельса. Таку інформацію нам надали в райвідділку. Якщо немає Інтернету, є альтернатива – мешканець повинен бігти на Кірова або ж телефонувати у 102.
Зі службою 102 питання відкрите. Адже, за словами мешканців, туди просто неможливо додзвонитися. У райвідділку виправдовуються, мовляв щодня чергові лінії 102 фіксують близько 120 звернень. І це при тому, що чергують на ній лише три людини. Простий людський фактор не дозволяє відповісти на всі виклики.
Місто Бровари та Броварський район за статистикою звернень та скоєних злочинів на одному щаблі з Білою Церквою та з Києво‑Святошинським районом столиці. З однією ремаркою – у Білій працює 4 дільниці та 600 чоловік особового складу, у Києво‑Святошинському районі – 400 людей. Броварський райвідділ налічує всього лише 250 осіб.
Микола Клименко зазначає, що до 2009 року місто і район були розділені і існувало два відділки. Після їх об’єдання спостерігається величезне перенавантаження. У зв’язку з великим обсягом роботи та низьким рівнем заробітної плати в рядах дільничних дуже велика текучість кадрів. І це також проблема.
СКАРГИ НЕ ДАЮТЬ ГАРАНТІЇ ПОКРАЩЕННЯ РОБОТИ
У райвідділку відмічають, що скарги на роботу дільничних надходять регулярно. Проте якоїсь спеціальної статистики не ведеться.
Людина, яку не задовольняє робота її дільничного, може поскаржитися або безпосередньо начальнику райвідділку, або ж у прокуратуру. Зауважимо, що на практиці дільничного не звільняють. Зазвичай порушник відбувається дисциплінарним покаранням, тобто залишається без премії. Реально змінити дільничного майже неможливо, виключно за його власним бажанням. Ось і у Броварах начальник райвідділку не зміг згадати ні одного випадку, коли дільничний був звільнений за статтею.
Все це відбувається тому, що зазвичай такі правоохоронці тримають у своїх руках велику корупційну машину. Броварчани розповідають, що існує безліч випадків, коли співробітники міліції стягують «плату», наприклад, з власників невеличких магазинчиків, у яких продається алкоголь без ліцензії. Також мешканці підозрюють, що дільничні «кормляться» з відрахувань бабусь на стихійних ринках. Всі ці кричущі випадки не мають доказів. Проте, як кажуть, не буває диму без вогню.
До речі, дільничним може стати будь-хто з вищою освітою, не обов’язково міліцейською. Набути юридичних та адміністративних навичок можна на спеціальних курсах за 3–6 місяців. Училища професійної підготовки діють майже у кожному районі області. Проте бажаючих піти на цю роботу не так вже й багато. Все упирається в недостатнє фінансування.
«Протягом останніх півроку райвідділ не фінансується. 400 літрів (бензину надають – ред.) в місяць при необхідності 3 тонни. 400 літрів в місяць і зарплата, а ще за світло платить держава. Все. І щоб цей райвідділ працював, як мінімум треба заправили 80 літрів бензину в день. Кожен день мені треба 2000 гривень, щоб заправити слідчо-оперативну групу. Зі свого карману», – відмічає начальник Броварського райвідділку.
МУНІЦИПАЛЬНА МІЛІЦІЯ – БЛАГО?
Існує думка, що саме через недофінансування та низькі зарплати міліція в Україні вважається однією з найбільш корупційних структур. Подолати цю «гідру» планують за допомогою створення так званої «муніципальної міліції». В Києві свою роботу вона має почати вже у 2015 році. Суть полягає у тому, що муніципальна міліція буде фінансуватися не з державного бюджету, а з місцевого. До того ж вертикаль доручень буде йти не зверху, а знизу. Місцеві міліціонери будуть перенаправляти справи у центр, а не як відбувається зараз – всі завдання скеровуються від вищого керівництва.
У цієї ініціативи є як прихильники, так і противники. У Броварському райвідділку неоднозначно ставляться до ідеї фінансування міліції з місцевого бюджету. «Фактично мер буде контролювати та фінансувати міліцію. Призначення заступника начальника міліції – начальника громадської безпеки буде погоджуватися із місцевою владою, а в нас їх дві (районна та місцева ради – ред.). Буде так, місто підтримало, а район не підтримав. І що далі?.. Це такі нюанси, які можуть виникнути. Місцеві бюджети це навантаження не потянуть… Уже такі випадки були. 10 років тому назад дільничий фінансувався з місцевого бюджету. Вони по 3 місяці не получали зарплату», – зазначає Микола Клименко.
Ось і виходить, що начебто на центральному рівні погоджена реформа правоохоронних органів, проте, як саме почати ї ї впроваджувати, не зовсім зрозуміло. Зараз Україна намагається діяти за грузинським сценарієм. Саме у цій країні один з найкращих прикладів міліцейської реформи. Проте, якщо в Грузії могли спокійно звільнити 12 тис. міліціонерів та замінити їх новими, то в Україні кількість особового кладу в десятки разів більша. Тому не потрібно порівнювати державу, у якій населення грубо кажучи пропорційно місту Києву, з Україною, в якій проживає близько 45 мільйонів людей.
Анна Межова
