«Швидка не приїхала вчасно!», «Так і не дочекалися бригади швидкої допомоги». Такими скаргами нікого не здивуєш в Броварах. Після проведення реформи швидкої допомоги мешканці неодноразово нарікали на медичні заклади, що ті не справляються з обов’язками. Медики ж виправдовуються – все невдоволення від непорозуміння з населенням. Мовляв, вони і досі не знають, за яким принципом тепер працює швидка допомога. «Громадський ревізор» розібрався, хто та в який термін має приїжджати до пацієнта. І як це насправді відбувається в Броварах.
РЕФОРМА, ЯКА ВСІХ ЗАПЛУТАЛА
Знизити смертність серед населення і забезпечити максимально швидке прибуття карет швидкої допомоги до пацієнта – саме це було основним завданням реформування швидкої допомоги. Задля цього, ще в 2013 році вступив в силу багатообіцяючий закон «Про екстрену медичну допомогу». Вже пішов другий рік, як швидку допомогу поділили на два підрозділи – екстрену та невідкладну. Проте деякі броварчани і досі вважають швидку неподільною структурою. Єдине, що «винесли» з реформи всі без винятку – швидка має приїжджати не пізніше, ніж за 10 хвилин. Однак, виявилось, що ця норма діє не у всіх випадках.
Саме з такою проблемою звернулась до нас пенсіонерка Валентина Іванівна. Каже, нещодавно сильно підскочив тиск, проте швидка не поспішала на допомогу: «Мені довелось чекати швидку більше сорока хвилин. Я так перелякалась, в мене підскочив тиск і ніякі звичні ліки не допомагали», – згадує жінка.
Хоча, насправді, в цьому немає нічого дивного чи незаконного. Такий випадок має обслуговувати невідкладна допомога. А на неї «правило десяти хвилин» не поширюється. Бригада невідкладної допомоги має приїхати протягом години. Саме так написано в постанові Кабінету міністрів «Про нормативи прибуття екстреної медичної допомоги на місце події». Тож, давайте для початку розберемось, як і хто має реагувати на виклики пацієнтів.
СЛУЖБА 103
У будь-якому випадку, якщо ви себе погано почуваєте (чи-то у вас температура, чи турбує біль у серці) – набирайте 103. Цей дзвінок має прийняти привітний диспетчер екстреної швидкої допомоги. Вислухавши всі ваші симптоми, він має визначитись, кого до вас направляти – екстрену чи невідкладну бригаду. За законом, всі диспетчери мають хоч трохи розбиратися в діагнозах – бути фельдшерами та мати мінімум три роки стажу роботи. Тому ваші «болі десь в області грудної клітини, але точно не зрозуміло де», вони мають якось ідентифікувати. Якщо ж диспетчер визначить, що ви потребуєте термінової допомоги, швидка має до вас примчатися не пізніше, ніж за 10 хвилин, якщо ви в Броварах, та за 20 хвилин, якщо ви перебуваєте у сільській місцевості, розповідає завідувач відділення екстреної швидкої допомоги Олена Лаврова.
«ДТП, пожежі, повішання, будь-які надзвичайні стани. Крім цього, оскільки ми працюємо як екстрена служба – медицина-катастроф. В нас є набагато ширша база і у нас працюють лікарі вищої категорії, тому до наших повноважень додали всі гострі захворювання – гострі інфаркти міокарда, гострі порушення мозкового кругообігу та всі інші екстрені невідкладні стани», – розповідає Олена Лаврова.
Якщо ви просто не можете збити температуру або про себе дає знати якесь з ваших хронічних захворювань, то доведеться чекати близько години – диспетчер вас перенаправить на невідкладну допомогу. Це їхній профіль.
СТРАТИТИ ЧИ ПОМИЛУВАТИ
З усього виходить, що після реформи долями громадян розпоряджається диспетчер. Це викликає чимало незручностей як для громадян, так і для лікарів. Перші скандалять через те, що не розуміють, коли саме має приїхати швидка. Дзвонять з погрозами, а інколи доходить і до бійок. «Є люди, які розуміють, а є ті, які кричать, що їм необхідно терміново, що будуть на нас скаржитись. Дуже часто приходять скандалять сюди, люди емоційні приходять і телефони б’ють, і б’ються, і на нас нападають, ми все розуміємо. Ми працюємо з людьми», – каже Олена Лаврова.
Щодо невідкладної допомоги, то через насиченість графіку чергові бригади інколи не вписуються і у відведену годину.
До того ж, виникають непорозуміння між двома службами. Попри те, що за словами завідуючого екстреної служби всі броварські диспетчери мають стаж до тридцяти років, бувають випадки, коли вони плутають діагнози.
«Ось диспетчер екстреної допомоги прийняла визов, вона не розібралася, перенаправила на нас. Приїжджаємо, а там стан, який потребує екстреної допомоги. І ми знову дзвонимо туди, і приїжджає вже екстрена допомога. А це час, людське життя і ось такий конфлікт виходить», – розповідає головний лікар Броварського міського центру первинної медикосанітарної допомоги Ігор Кравцов.
«103 – ЦЕ НЕ СЛУЖБА ТАКСІ»
Якщо вже співробітники невідкладної допомоги побачать, що диспетчер «помилився», то власними силами довозити хворого лікарі не будуть. Перевезення пацієнтів їм заборонене законодавством – не мають відповідного транспорту. Такі повноваження покладені виключно на екстрену службу. Ось такий собі аналог американського «911».
Служба центру екстреної допомоги підпорядкована Київській області, головне відділення якої розташоване у Борисполі. Є й пункт в Броварах та виїзний у Семиполках. А головний лікар всього центру – в Києві. При відділеннях однак є свої завідуючі. Ось таке виходить розмежування.
Проте, саме цю службу після реформи забезпечили всім необхідним для порятунку життів. В Броварському відділенні 6 нових сучасно обладнаних авто. «На даний час у нас є дефібрилятор, глюкометр, пульсоксиметр, апарат для забезпечення кисню, всі апарати ЕКГ – нові. Нові ноші, машини дуже комфортні. Із підручних засобів для ДТП вакуумні шини, дошка спеціальна для пацієнта», – розповідає Олена Лаврова.
П’ять з них постійно напоготові і ще одна стоїть в гаражі про всяк випадок, якщо одна з машин зламається. Є й реанімобіль, оснащений апаратом штучного дихання (авто працює і на Бровари, і на Бориспіль). За словами Олени Лаврової всі авто на сто відсотків забезпечені медикаментами та бензином. Проблем з цим не виникає. Проте, возити людей, які не вимагають термінової госпіталізації, цей транспорт не буде – в нормативах зазначені тільки екстрені випадки.
«Єдине, що наше броварське населення не звикло до цього. Ми раніше возили всіх без перебору. От, наприклад, прийшла лікар до людини, поставила діагноз – пневмонія. Написала направлення на госпіталізацію. А що таке пневмонія? Так, підвищення температури, слабкість, але це не термінальний стан, який потребує супроводу медичної бригади, ця людина може сісти і сама поїхати в поліклініку, зробити рентген, підійти до лікаря, який назначить лікування і повернутися додому», – кажуть у екстреній службі.
Невідкладна допомога, на жаль, новим автопарком похвалитися не може. В її розпорядженні дві старенькі газелі, які оснащені сидіннями для лікарів та елементарними ношами. Утримання таких, до того ж, досить накладне для лікарні. Цьогоріч планують взагалі пересісти на легкові автівки та трохи збільшити автопарк – до п’яти машин. Тому невідкладна допомога навіть фізично не зможе перевозити пацієнтів.
Отже, виходить, що якщо диспетчер визначив, що «ваші болі» можуть потерпіти, а невідкладна, яку ви прочекали близько години, констатує, що це наприклад, гострий апендицит, який потребує негайної операції, доведеться ще трохи почекати – приїзду іншої бригади. Так прописано в нормах. У невідкладній допомозі кажуть, що інколи постає питання йти проти закону чи рятувати життя. Та навіть обираючи перше, все одно здоров’я людей залишається під загрозою.
До того ж, самі медики інколи не можуть розібратися, хто саме має виїжджати на той чи інший виклик та починають перекидати його один на одного. І, можливо, ці спори займають хвилин 10–15. А ці дорогоцінні хвилини можуть вартувати життя пацієнта. Наразі невідомо, скільки пацієнтів так і не дочекалися допомоги через подібні непорозуміння. Проте, ясно, що такі випадки, на жаль, були. Отже, якщо ви ще хоч якось можете добиратись до лікарні своїми «двома», розраховуйте лише на власні сили.
НАДІЯ НА «СВІТЛЕ» МАЙБУТНЄ
Виходить, «хотіли як краще, а вийшло як завжди». На папері реформа нібито «для людей», а на практиці видно, що через прописані норми хворі можуть так і не дочекатися карети швидкої. Виникають проблеми і через непорозуміння. Медики не можуть розібратися «хто головніший», а люди і досі не розуміють всіх нюансів нововведень. Проте, лікарі кажуть, що намагаються знаходити спільну мову як з пацієнтами, так і між собою. Постійно проводять наради та вирішують нагальні питання. Наприклад, з цього року у штаті служби невідкладної допомоги також працюватимуть диспетчери. Сподіваються, що таким чином вдасться уникнути плутанини. А найголовніше – вчасно прийти на допомогу хворому та зберегти життя! Основна порада для людей: аби убезпечити себе від чекання годинами на швидку допомогу, якомога точніше викладіть диспетчеру служби 103 інформацію про свій стан. Що саме болить, як довго, та що могло стати причиною. Можливо, саме ваша пильність посприяє пришвидшенню надання вам допомоги.
Катерина Ковальська
