Майже рік країна живе у стані війни. Тисячі воїнів ведуть бойові дії на сході України. Це не тільки професійні військові, а й добровольці. Деякі з них були поранені або й загинули. На жаль, держава не може повною мірою забезпечити повноцінні соціальні гарантії всім учасникам АТО. Хоча деякі пільги їм вже надаються. Так, ще навесні Державне агентство земельних ресурсів запропонувало безкоштовно виділяти землю учасникам антитерористичної операції.
Військовослужбовцям, які можуть претендувати на земельну ділянку, необхідно звернутися із заявою безпосередньо до головного управління Держземагентства у відповідній області за місцем проживання. При собі необхідно мати документи, що підтверджують участь в антитерористичній операції (посвідчення, наказ, довідка тощо). Далі справа за бюрократичною машиною. Чи знайдеться необхідна земля, чи вистачить її на всіх і взагалі, чи потрібна вона самим АТОшникам – кругова порука, яка може закрутитися на довгі часи.
ОБІЦЯНА ЗЕМЛЯ
В Броварах нарахували 186 претендентів на отримання земельної ділянки. Стільки ж бійців написали відповідні заяви. Втім, отримають бажані «сотки» не всі. І не тому, що землі не вистачає. Згідно закону, ті бійці, які в мирному житті уже приватизували земельну ділянку, наприклад, під забудову, ще на одну претендувати не можуть. Лише на наділи іншого цільового призначення.
Із землею, констатують у міськраді, нині туго, бо за 20 років приватизації найпривабливіші шматки уже отримали власників. Для того, аби вчинити справедливо, спеціальна комісія з питань виділення земельних ділянок нині розробляє критерії, за якими відбиратимуть претендентів. Під них підпадає 47 воїнів, а ділянок знайшли тільки 33. Три з них вирішили залишити в резерві. Відповідне рішення одноголосно прийняли на черговій сесії броварської міської ради.
За даними комісії серед всіх охочих – 17 броварчан з числа поранених. Решта 30 – військовослужбовці, які потребують поліпшення житлових умов. Це в основному ті, які проживають у гуртожитках або однокімнатних квартирах.
«Ми розуміємо, що усім надати землю ми не можемо. Тож вирішили виокремити тих, хто потребує допомоги найбільше. Перш за все, включили тих, хто втратив годувальника, та бійців, які отримали поранення. Врахували й тих, хто живе у скрутних житлових умовах. Ми розуміємо, що земля – це актив. І боєць може або з часом побудувати там житло, або продати», – повідомив заступник міського голови з економічних питань Василь Андрєєв.
Зі слів членів комісії, у критеріях на надання ділянок врахували і кількість людей, що проживають у помешканнях. Відносно загиблих бійців голова комісії зауважив: вирішується питання щодо надання квартир.
ДАХ ДЛЯ БІЙЦЯ
«Дайте мені квартиру, земля мені не потрібна. Я готовий обміняти 10 соток на квартиру», – говорить Віталій, який два місяці тому повернувся з-під Дебальцевого. Він не розуміє, що робити із ділянкою, адже там немає ніяких комунікацій. Усе доведеться робити за власний рахунок. А грошей боєць не має.
Віталій підпадає під категорію «тих, хто потребує допомоги найбільше». В його однокімнатній квартирі нині мешкає 6 осіб: батьки, дружина та двоє малюків. Він боїться, що квартиру отримають хіба що його діти, адже у розторопність чиновників не вірить. Мовляв, поставлять у загальну чергу і чекай до скону.
КВАРТИРИ ПОБУДУЮТЬ
У міськраді підтверджують, що нині квартир немає. Але обіцяють, що квадратні метри з’являться. Як одна з ініціатив – збудувати житловий будинок для учасників антитерористичної операції по вулиці Київській в третьому житловому мікрорайоні.
На квартирний облік ставитимуть бійців згідно з їхніми заявами. Більшу увагу приділятимуть тим, хто потребує поліпшення житлових умов та отримали поранення під час проведення АТО. Також у списку опиняться сім’ї загиблих героїв.
Попри побоювання, ветерани АТО не стоятимуть в загальній черзі. Для них повинні створити окремий список для швидшого вирішення квартирного питання. Під будівництво залучатимуть інвесторів.
Тож, яким чином та як швидко вирішиться «квартирно- земельне» питання для учасників військових дій на сході, поки що можна тільки здогадуватись. Головне, щоб не сталось так, як відбувається з так званими програмами лояльності для соціально незахищених верств населення – люди з 90‑х стоять у черзі і чекати їм ще не менше 20 років. І то, якщо пощастить.
Інесса Косач
