Україна знаходить нові методи виходу з енергетичної кризи та зменшення залежності від дорогого російського газу. Один із них – використання водовугільного палива. Саме такими словами минулого тижня на телеканалі «ICTV» розпочинався сюжет під гучною назвою – «Україна на старті водовугільної революції».
Фахівець ТОВ «Українське тепло» серед іншого озвучив також плани по переходу на водовугілля у місті Бровари. «Громадський ревізор» вирішив дізнатися, як відбуватиметься процес та чи вигідно це мешканцям міста.
Газ завжди був найзручнішим та найчистішим видом палива для опалення, стверджують фахівці з енергетики. Проте, за нинішньої політичної та економічної ситуації в країні, він став справжнім тягарем як для громадян, так і для держави в цілому. Комунальні тарифи вже не «по кишені» багатьом українцям. І як відомо, за планом Кабміну, комунальні платежі зростатимуть ще кілька років поспіль. А це неабияке навантаження, в тому числі, і на Держбюджет. За останні три роки на дотації для громадян держава витратила близько 60 мільярдів гривень, підраховують фахівці ТОВ «Українське тепло».
Аби зменшити залежність від російського газу, спеціалісти шукають дешевші альтернативи. Однією з них розглядають водовугільне паливо (ВВП). Воно дешевше за газ і чистіше за вугілля, а головне – українського виробництва.
ЩО ТАКЕ ВОДОВІГУЛЬНЕ ПАЛИВО?
Водовугільне паливо – це по суті спосіб спалювання вугілля за технологією «Clean Сoal». Паливо власного виробництва отримують завдяки змішуванню подрібненого вугілля (70%), води (29-30%) та пластифікатора(1%). Водовугілля виробляється на спеціальному заводі, де відбувається його подрібнення та змішування в однорідну суспензію.
Транспортування цього виду палива відбувається в спеціально обладнаних герметичних цистернах, які вивантажують паливо безпосередньо на котельнях у спеціальні ємкості. Ці резервуари мають забезпечувати котельню паливом та захищати його від замерзання в зимовий період, а також виключають можливість забруднення навколишнього середовища.
Спалення водовугільного палива у котлах організовано шляхом розпилення у факелі. При температурі 850 градусів відбувається займання палива. Процес горіння відбувається за температури 950-1200 градусів. При цьому викиди шкідливих речовин в атмосферу порівняно із традиційними способами спалення вугілля мінімальні, а ступінь згорання палива до 98-99%.
Згідно з проведеними попередніми оцінками впливу на навколишнє середовище, будівництво нових котелень на ВВП можливо, екологічні норми будуть дотримані.
До того ж, водовугілля є пожежобезпечним, тому заводи можна встановлювати навіть у місті, стверджує керівник проектів «Українське тепло» Дмитро Рудень: «Водовугільні котельні високоавтоматизовані. Збереження та транспортування палива до котлів відбувається у герметичних ємностях. На таких котельнях люди працюють в білих сорочках. Головні відмінності водовугільного палива від звичайного вугілля – це відсутність пилу, низький рівень шкідливих викидів, зручність спалювання, чистота та відсутність вугільних складів. Водовугілля ми можемо з легкістю везти у місто. До того ж, після спалення ми отримуємо таку золу, яку ми зможемо продавати будівельним компаніям».
ЕКОНОМІЧНА ВИГОДА
Окрім чистоти довкілля, водовугільне паливо – економічно вигідніше за газ. За підрахунками фахівців, заощадити вдасться близько 70%.
Для порівняння – вартість однієї гігакалорії газу складає близько 1450 гривень, а за новим курсом це 1600-1800 грн. Тоді як гігакалорія водовугіллля – 550 – 700 гривень.
Переведення котельні з природного газу на водовугілля дозволить не лише отримувати прибуток інвесторам, але й дасть можливість зменшити тарифи для населення мінімум на 15%. За підрахунками фахівців, при опаленні двокімнатної квартири (55 кв. м.) українська сім’я зможе зекономити близько 550 гривень на рік. Якщо взяти таке місто як, наприклад, Бровари, то в цілому від перепрофілювання однієї котельні населення заощадить більше десяти мільйонів гривень на рік. А бюджет – більше 6 мільйонів.
ЧОМУ ВВП ДОСІ НЕ СТАЛО ПОПУЛЯРНИМ ВИДОМ ПАЛИВА У СВІТІ?
Цим видом палива зацікавились ще за радянських часів. Програми щодо його впровадження розпочались в 1959 році. Однак, тоді водовугілля розглядали, в першу чергу, як зручний спосіб утилізації вугільних шламів. Було побудовано шість дослідно-промислових об’єктів, що включають системи безперервного приготування водовугільних суспензій, їх промислового трубопровідного транспорту та спалювання в парових котлах. Проте, експеримент швидко закрили – газ тоді був більш дешевим, а відтак вигіднішим та простішим видом палива. З такою ж проблемою зіткнулися у 70-х роках і в США та Європі.
На теперішній час найбільший масштаб застосування цих технологій спостерігається в Китаї. За даними американської консалтингової компанії «Frost and Sullivan» Піднебесна досягла рівня провідних світових держав у питанні розвитку технології водовугільних суспензій, при цьому вартість китайської технології істотно нижча, ніж у конкурентів.
Ситуація із запасами вуглеводнів у Китаї аналогічна українській. Зараз у Китаї розвідано понад трильйон тонн запасів вугілля, а нафти і газу – мало. Тому, влада Пекіну комплексно використовує наявний ресурс. «На сьогодні 80-90% тепла, яке використовують в теплоенергетиці Китаю, виробляється за допомогою вугілля. Це їхній основний енергетичний ресурс, вони з вугілля виготовляють для себе паливо», – стверджує Сергій Чичерін, президент ТОВ «Українське тепло».
В КНР на сьогоднішній день на водовугіллі працює понад 850 теплогенеруючих об’єктів (котельні та ТЕЦ). Щорічно виробляється і спалюється близько 40 мільйонів тонн водовугільного палива.
СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ
В Україні жодна з наукових і проектно-технологічних організацій так і не розробила промислову технологію спалювання ВВП. Незначними темпами запроваджують закордонні технології. За всі роки незалежності на цей альтернативний вид палива перейшло лише одне підприємство. Протягом двох років водовугільне паливо успішно вироблялося і спалювалося на фабриці в місті Свердловськ Луганської області. Проте, під час військових дій, діяльність збагачувального підприємства була зупинена. Окрім того, в компанії «Українське тепло» розповідають про плани щодо будівництва нових котелень у Львові. Ще з травня місяця розпочали переговори з тамтешньою місцевою владою.
Проте, нові об’єкти ще не з’явились. По-перше, багато підприємств і досі не довіряють цій технології. По-друге, для впровадження нової технології необхідно будувати нові котли. Для їх розміщення необхідний більший простір, ніж для котелень на газі. По-третє, – питання в грошах. Будівництво однієї такої котельні «з нуля» обійдеться у близько 6-8 мільйонів гривень із розрахунку на одну гігакалорію встановленої потужності. До того ж необхідно побудувати заводи з виробництва цього виду палива. Кожен з них обійдеться у кілька сотень мільйонів гривень.
За словами фахівців, військові події в країні відштовхують інвесторів, а за нинішньої економічно ситуації для держави це дорого: «Водовугільне паливо може частково замінити газ. Проте для цього необхідна достатньо серйозна підготовка. Необхідні значні кошти. Потрібно розібратися зі способом зберігання, транспортування. Необхідно будувати спеціальні зводи по виготовленню цього палива, модернізація котелень, а це все дуже великі гроші», – говорить Геннадій Рябцев, енергетичний експерт.
Каменем спотикання є й саме вугілля. Сировина має бути високої якості. За словами Дмитра Руденя українське вугілля газової групи має високий вміст сірки, що призводить до додаткових витрат на фільтрацію димових газів при його спаленні: «В цьому випадку ми маємо проблему, що робити із сіркою. В атмосферу її випускати (викидати) понад встановлені ліміти не можна – заборонено законодавством. Необхідно ставити спеціальні сірко-очисні споруди. Це досить дороге задоволення. Тому краще одразу дивитись на якісне вугілля, яке можна спалювати без додаткових капітальних і операційних витрат».
Зважаючи, що запропонована технологія для України нова, відтак немає достатньої кількості спеціалістів. Однак фахівці не втрачають оптимізму. «Це лише питання часу. Спеціалістів легко навчити в Китаї, чи у нас… Це техніка, механіка, електрика, навчити цьому людей буде не проблема», – запевнив Сергій Чичерін.
Всі ж фінансові питання з реалізації технології в Україні готові вирішити у Китаї. У грудні 2013 року НАК «Нафтогаз України» підписав кредитну угоду з Державним банком розвитку Китаю про залучення 3,656 мільярдів доларів під держгарантії для реалізації проектів заміщення газу вугіллям – технологій водовугільного палива та будівництва заводів газифікації вугілля.
Передбачалося, що реалізація проекту дозволить Україні щорічно заощаджувати до 4 мільярдів кубометрів природного газу, забезпечити ринок збуту для 10 мільйонів тонн вугілля щорічно і створити понад 2000 робочих місць. Проте за однієї умови – використання китайських технологій. «КНР зацікавлено у просуванні власних товарів. Тому, аналогічно із тим як європейські фінансові установи підтримують експорт європейського обладнання, китайські банки охоче йдуть на фінансування проектів, що націлені на використання китайських технологій та обладнання. Китайській економіці це вигідно. 60% коштів, що будуть надаватися у вигляді позик будуть повертатися в економіку КНР у вигляді оплати за обладнання та послуги»,- пояснює Сергій Чичерін.
У рамках державної програми ця технологія досі не реалізована. За словами фахівців, одна з основних проблем – небажання окремо взятих чиновників відмовлятись від «газової годівнички». Особливо це стосується комунальної сфери. Проте, в грудні 2014 року представники комунальних підприємств України в складі офіціальної делегації відвідали Піднебесну, аби переконатись, наскільки ефективною є технологія водовугільного палива на практиці. «Всі фахівці в сфері енергетики, які їздили з нами переконались, що всі процеси максимально автоматизовані. Викиди сірки, азоту, вуглецю та пилу відповідають всім європейським нормам», – поділився враженнями Сергій Чичерін.
На сьогодні компанії «Українське тепло» вже вдалося переконати трьох грандів українського ринку у необхідності переходу на водовугільне паливо. Спеціалісти запевняють – робота щодо реалізації проектів вже розпочалась. За оцінками експертів, в Україні на ВВП можна перевести 250-300 комунальних котелень, 110 котелень комерційних підприємств, а також 6 ТЕЦ.
РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОГРАМИ В БРОВАРАХ
В компанії «Українське тепло» нашому виданню підтвердили, що у Броварах планується будівництво двох котелень поблизу існуючих газових – по вулиці Красовського та на бульварі Незалежності. Котли встановлять загальною потужністю 32 Гкал/год, з можливістю працювати як взимку, так і влітку. Таким чином, броварчани не тільки будуть забезпечені теплом зимою, а й гарячою водою в теплий період.
За межами міста збудують завод, який вироблятиме 100 тисяч тонн палива щорічно. З’являться і нові робочі місця. «На заводі працюватимуть близько 70 осіб, а це додаткові робочі місця. Плюс збільшиться кількість робітників і на нових котельнях. При тому, що діючі газові котельні не будуть закриті – вони будуть виконувати функцію резервних. Тобто, місто від переходу на водовугілля лише виграє в теплових калоріях, в їхній вартості та в кількості робочих місць», – запевняє Сергій Чичерін.
Фінансувати проект у Броварах будуть здебільшого китайці – 85%. Решта власний капітал компанії «Українське тепло». Швидкому запровадженню нової технології заважає значна кількість бюрократичних процесів. Проте, в компанії обіцяють, що котельні будуть введені в експлуатацію вже в 2015-2016 рр. На даний момент розглядається можливість включення цього питання до порядку денного сесії міської ради.
Катерина Ковальська
