«Славік, де тебе носить? Дівчата вже вийшли, бігом уже». З цього кумедного монологу від диспетчера одного з броварських таксі ми кепкували досить довго. Про те, що чуєш від «жіночок на дроті», можна цілу книжку написати. А от як справа з тими «славіками», які повинні вас довезти з пункту «А» до пункту «Б» та з автопарком?
За Законом України «Про автомобільний транспорт» таксі – це легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.
Чи багато таксі в Броварах ви бачили, в яких є сигнальні ліхтарі, що повідомляють вільна машина чи зайнята? Про таксометри годі й казати. Як розповідають самі броварські таксисти, їх встановлюють тільки «дорогі» служби.
Така розхлябаність ринку можлива з двох причин – повна безкарність з боку контролюючих органів та корупційна складова, яка не дивлячись на «тотальну люстрацію», продовжує допомагати вирішувати будь-які питання.
ЗАРОБІТКИ ІДУТЬ НА СПАД
Таксисти розповідають, що зараз вже не ті заробітки, які були ще рік тому. По-перше, наполовину поменшало клієнтів. «Зараз на 50% менше їздити стали. Ви ж бачили ціни на все. Таке життя. Раніше були навіть клієнти, які винаймали таксі, щоб дитину до садочка довезти чи школи – постійні клієнти. Тепер таких нема. Заробітки мізерні», – каже один з таксистів. Чоловік розповідає, що працювати в таксі його «життя змусило». Це його підробіток, адже на основній роботі – на ринку – все теж не слава Богу. Він розвіяв наше уявлення про те, що таксисти мають великі заробітки. За словами чоловіка, із 100 гривень за поїдку – 10% він віддає компанії, частину відкладає на паливо, ще частину на майбутній техогляд. Залишається не так вже й багато, а робота – не для слабодухих.
Водіями зараз беруть будь-кого, аби машина своя була. За ремонт, який так чи інакше потрібнопроводити щонайменше раз на півроку, платить водій зі своєї кишені. І ніякої перевірки професійних якостей, ніяких окремих дозволів, чи навіть ліцензійних карток – ніхто не дає. Однак, влаштовують на роботу офіційно. Податки, правда, компенсувати доводиться з власної кишені, жаліються водії. Служба таксі бере на себе обов’язок лише сплачувати за техогляд автопарку, який їй належить.
РАДІО ШАНСОН ТА ОБШАРПАНА МАШИНА
Мабуть, цим можна виправдати те, що привітних таксистів дуже мало. Один з «класичних» водіїв віз нас з Торгмашу до ТРЦ «Термінал». У його «Ланосі» все, як в анекдотах: з аудіопрогравача співають про нелегку долю хулігана, прокурений салон і бруд просто скрізь.
До слова, водій приїхав на 20 хвилин пізніше, ніж нам обіцяла диспетчер. Виправдовується неохоче, мовляв, попередня пасажирка затримала. Як би зі свого боку клієнт запізнився, то йому довелось би сплатити «за простой». В середньому – одна гривня за кожну хвилину. Чому ж тоді не передбачено таких штрафів для самих служб таксі? Довіз цей кремезний чолов’яга нас швидко, при цьому на правила дорожнього руху особливо не зважав. На наше питання, чи взагалі у їхній службі є машини з таксометрами – чоловік «зиркнув» на нас, запитуючи: «А вам навіщо? Я вам і так скажу, скільки тут кілометрів. І взагалі, ви їдете з сектору, з якого дорого. А потім я буду «курити» до іншого виклику». Мабуть, про те, що клієнт завжди правий, цей працівник навряд чи чув.
Потім ми зрозуміли, що таксисти взагалі не дуже люблять їздити до «Терміналу», адже звідти завжди доводиться їхати «порожнім». Там всі місця вже зайняті. «Щоб там стояти, треба 2000 гривень у місяць платити. Тому там і ціни такі луплять», – розповідає водій сірого «Ланосу».
Ми на собі відчули, які тарифи у таксистів, що стоять під ТРЦ. Щоб доїхати звідти до нового кладовища, з нас попросили 70 гривень. Позаяк диспетчер, якому ми зателефонували одразу, назвала ціну у 45 гривень. Непоганийзаробіток. Можна цілий день «курити» заради одного-двох клієнтів.
ДИСПЕТЧЕРИ «З КУХНІ»?
Як ми дізналися, в Броварах автомобілі тільки однієї-двох служб таксі їздять з таксометрами. Хоча за законом водій таксі не може виїжджати без нього на рейс. Загалом водії на наші питання про кілометраж відповідали лише приблизно. Диспетчер також не надає цієї інформації.
З операторами зв’язку ситуація окрема. Більшість з них відповідає завченими фразами, що «сіра машина буде за 7–10 хвилин». Ні тарифу, ні марки автомобіля, ні повідомлення на мобільний ніхто не надає. Корінні броварчани зазначають, що для них це не викликає незручностей, всі і так знають розцінки та автопарк. Проте, уявіть ситуацію, що іногородній приїхав до Броварів і намагається викликати таксі. Хоча б переселенців узяти. Як їм зрозуміти, чи приїде машина, і чи влаштує тариф, коли диспетчер йому не повідомляє цього?
Лише в одній службі, до якої ми телефонували, оператор нам, по-перше, представилась, по-друге, назвала тариф і додала, що підсумкову вартість нам назве водій за даними таксометру. Ця унікальна ситуація обумовлюється ціною на 10 гривень вищою за середню по Броварам. Якщо «звичайне» таксі, наприклад, від парку Шевченка до Торгмашу обійдеться у 40 гривень, то «європейське» – у 50. Тож, якщо хочете комфорту та відповідного ставлення, доведеться доплатити.
До речі, лише один таксист запропонував нам чек, аби була можливість звітувати про витрати. Хоча без свого підпису і дати. Зате з печаткою.
Справедливості заради, в Києві за комфорт також доводиться переплачувати. Дешеве таксі до вас може або не доїхати, або везти з курцем за кермом, або їхати по всім кочкам, перевіряючи ваш вестибулярний апарат. Дороге приїжджає завжди і автомобілі там класом вищі.
ЗАКОНОДАВСТВО НА БОЦІ «БОМБИЛ»
Аби подібного не виникало, на ринку таксі рано чи пізно доведеться наводити лад. Такі спроби вже були. Зокрема, у 2010 році тодішній Голова Держкомпідприємництва Михайло Бродський запевняв, що профільний закон по регулюванню ринку буде прийнятий «з дня на день» і «грачувати ніхто не буде».
Однак до справи так і не дійшло. Законопроект розробили лише у 2013 році, проте й донині він не включений до порядку денного парламенту. Хоча містить доречні пропозиції, які могли б вивести на цивілізований рівень ринок, у якому за окремим підрахунками задіяно більше 200 тисяч автомобілів по всій країні.
Ми не будемо розповідати читачам про перевезення пасажирів у європейських країнах. Хоча б з британських фільмів більшість знає про «чорні кеби». Їхня вартість, щоправда, одна з найдорожчих у світі – понад 2 дол. за посадку і ще 2,5 дол. за кілометр. Таксі інших європейських міст не пасуть задніх. Однак комфорт у них не йде ні у яке порівняння з нашими.
Більше того, можливо ми здивуємо вас, проте таксі навіть у азіатських країнах має сервіс на порядок вищий. Зокрема, у В’єтнамі всі таксі забезпечені таксометрами, а водії видають чеки. Всі автомобілі, які мають дозвіл на пасажирські перевезення, тієї ж Шрі-Ланки, де середня заробітна плата – 40 доларів на місяць по країні, мають можливість безготівкового розрахунку. В чому «заковика»? Там таки діє правило – клієнт завжди правий. У нас, в тому числі і у Броварах, поки що клієнта хочуть на всьому тільки «нагріти».
Анна Межова
