Спокійне життя броварчан нещодавно сколихнула інформація, що з’явилась інтернеті про те, що начебто на одному з міських озер планують облаштувати сміттєзвалище. «ГР» вирішив перевірити достовірність цієї інформації і побачити все на власні очі
В Європу хочемо, але смітити не перестанемо
Складається відчуття, що саме цим девізом керується кожен третій українець. Проблема екології та несприятливого стану навколишнього середовища є глобальною і розповсюдженою у всьому світі. На сьогодні дуже важко знайти якийсь куток землі, де б панувала райська чистота, а природу б оберігали, як зіницю ока. Але, не дивлячись на сумну статистику, все ж таки можна виділити декілька країн, яким вдається залишатися чистими та зеленими. Лідируючу позицію найбільш екологічно чистої країни займає Швейцарія. А ось ситуацію в Україні можна назвати плачевною. Можливо, все залежить від відсутності штрафів і хоч це буде стимулювати українців берегти свою екологію та свої гаманці. Але на даний момент сміття на вулицях , на жаль, менше не стає.
Сумна історія озера на Польовці
Тяжка доля забруднення різними побутовими відходами спіткала і броварське озеро на вулиці Панаса Мирного. Мешканці цього району пам’ятають той час, коли вони, більш ніж 40 років назад, будучи ще маленькими дітьми, розважалися на цьому озері, яке колись називали «озеро на Польовці», бо розташоване воно поряд з вулицею Польова (нині – Героїв УПА).
Тоді це було звичайне озеро, яке можна було назвати комфортною зоною відпочинку. Влітку діти купалися, чоловіки ловили рибу. А взимку дітвора каталася там на ковзанах. Та з часом мешканці почали смітити біля озера, викидати на берег різні відходи, а деякі навіть вивели у водойму каналізацію. Крім того, з часом дно озера замулилось, вода постійно «цвіте» і тепер люди називають водойму просто «калюжею».
Сміттєзвалище на озері. Правда чи вигадка?
Нещодавно в інтернеті з’явилась інформація, що з озера хочуть зробити сміттєзвалище. «ГР» вирішив завітати на вулицю Панаса Мирного, поговорити з мешканцями цього району та, звичайно, запитати у директора КП «Бровари-Благоустрій» Андрія Василенка, який відповідальний за утримання загальноміських територій чи справді є такі плани облаштувати смітник посеред міста.
На озері дійсно є сміття, але не в такій кількості, щоб говорити про звалище. Як зізнаються самі мешканці, в усьому винні люди. «Що ж поробиш, коли в нас такі люди, які не поважають природу. Де живу – там і смічу. Я пам’ятаю це озеро ще з дитинства. Це було чудове місце для сімейного відпочинку. В 70-х роках озеро постійно чистили і ми завжди в ньому купались, якби ж і зараз його почистили», – розповідає «ГР» мешканка Броварів Наталя.
Найстрашніше те, що броварське озеро з’явилось на інтерактивній карті несанкціонованих сміттєзвалищ Мінекології. Броварчани поскаржились на сайті, що «озеро на вулиці Панаса Мирного в жахливому стані, місцеві жителі викидають сміття, яке влітку розкладається і тхне».
Наразі це звернення на контролі до 2 липня, однак комунальники вже відзвітували, що територія біля озера прибрана, сміття відсутнє.
Андрій Василенко, директор КП «Бровари-благоустрій», повідомив: «Жодного сміттєзвалища на озері не було і бути не може. До мене надійшов припис із спецівідділу по контролю за станом благоустрою із вимогою прибрати сміття і ми просто його вивезли, все. Я розумію, що комунальні підприємства існують для прибирання, але треба якось і людей виховувати».
Також «ГР» дізнався, що найближчим часом, принаймні цьогоріч, робити очищення озера не планується. Цю інформацію підтвердила начальник управління ЖКГ Галина Плотнікова.
Поява контейнерів для сміття біля водойми також не намічається, оскільки у приватному секторі здійснюється пакетна система збору побутових відходів.
Тож залишається сподіватися, що мешканці перестануть смітити біля озера і будуть більш свідомо ставитися до екології міста. Не дивлячись на те, що офіційно облаштування сміттєзвалища на озері не планується і його періодично будуть очищувати, ситуація суттєво не зміниться, допоки люди будуть продовжувати смітити. Недарма кажуть: «якщо хочеш змінити світ – почни з себе».
Анна Дяченко
