Із початком збройного конфлікту на Донбасі та подальшою агресією Росії з’явилася негайна потреба у військах територіальної оборони та перегляді законодавства, яке регулює їхню діяльність. Ця сила мала би стати дієвим помічником військових та зміцнити обороноздатність держави в цілому. Зважаючи на те, що ворог, вочевидь, не збирається обмежуватися захопленням частини Донбасу, роль резервістів у тилу, готових у будь- який момент взятися до зброї, лише зростатиме.
Ідея передбачає, що у кожному населеному пункті, в залежності від кількості мешканців, діятиме взвод, рота чи батальйон добровольців, які пройшли певну військову підготовку. Відтак, вся країна, немов павутинням, покриється об’єднаннями ідейних людей, які забезпечуватимуть оборону певної території. Чимало українців воліли б долучитися до захисту своєї країни, але з різних причин не можуть виїхати на схід. Водночас, вони готові зі зброєю у руках захищати свій регіон.
«Простіше кажучи – це партизани», – дає визначення заступник броварського комісара Тарас Іваненко. За широкомасштабного наступу бійці загонів розчиняються серед мирного населення. Через підпільну мережу їм, за необхідності, повідомляють про місце збору, майбутні операції проти ворога, схрони тощо. Отже, у будь-який момент вони можуть скористатися схованою зброєю, вибухівкою та спорядженням.
Загони територіальної оборони (ЗТО) є різновидом військових формувань, входять до складу Збройних Сил України та підпорядковуються керівникам місцевих гарнізонів. Серед основних завдань – ведення підпільної роботи в умовах, якщо ворог зайшов на підконтрольну загонам територію.
Варто зазначити, що формування ЗТО в Україні відбувається нерівномірно. Десь загони створюють швидкими темпами, в інших регіонах загрозу недооцінюють, тож створенням таких бойових одиниць практично не займаються. Бровари у цьому питанні не пасуть задніх.
2000 ДОБРОВОЛЬЦІВ НА ЗАХИСТІ БРОВАРЩИНИ
У місті та районі діятиме 4 загони тероборони загальною чисельністю 2 000 бійців. Два вже сформовано, решта – ще на стадії доукомплектування. Підготовка підрозділів триває з вересня минулого року. Критерій відбору до таких військових одиниць простий: бажання захищати рідну землю від окупантів. Попри фізичні особливості, вік та неналежний стан здоров’я. Військову спеціальність також мати не обов’язково.
Основний вид підготовки бійців – покращення фізичної форми. Тренування проходять двічі на тиждень на місцевому стадіоні та манежі поблизу. Не дуже щільний графік пов’язаний із тим, що зазвичай люди працюють і мають вільний час тільки у вихідні чи ввечері, наприкінці робочого дня. Позаяк, за свою участь у ЗТО добровольці не отримують жодної копійчини. Мотивація тут єдина для всіх – Україна в небезпеці, хто, як не ми?
В якості інструкторів запрошують спецпризначенців та розвідників. На заняттях навчають спеціальним прийомам рукопашного бою, тактиці, орієнтуванню на місцевості, наданню медичної допомоги пораненим. Тренуються не тільки у Броварах, іноді практика проходить у лісі. Також навчають поводитися із зброєю, з якою, можливо, доведеться мати справу. Комбати – в минулому професійні військові. Їхньою метою є підготовка повноцінних партизанських загонів. У березні зі своїми підопічними вони мають вирушити до Деснянського полігону на учбові стрільби.
Організатором та розробником навчальних програм для партизан виступає ЗСУ в особі Броварського військкомату. Структура та субординація в загонах територіальної оборони така ж сама, як в армії. Єдина відмінність полягає у тому, що у мирний час командири мають статус офіцерів та сержантів запасу.
Часто ЗТО плутають із загонами самооборони, що є очевидною помилкою, як за змістом діяльності, так і за функціями. Самооборонці займаються підтримкою громадського порядку, а загони тероборони – протистоянням із зовнішнім ворогом під час військових дій.
ФІЛІН
«Торік 20 липня мене запросили до військкомату, як офіцера запасу», – згадує полковник запасу Василь із позивним «Філін», який пройшов війну в Афганістані. Наступного дня йому запропонували очолити один з чотирьох броварських загонів територіальної оборони. Без вагань, прийнявши пропозицію, Василь одразу ж взявся до формування свого підрозділу. Бійців відбирав особисто, серед чоловіків, які проходили медкомісію у комісаріаті. «Командиру необхідно знати людей, з якими доведеться бути разом у бою», – зізнається наш співрозмовник.
Ще восени піднімалося питання щодо надання деяким ЗТО бронетехніки та важкого озброєння. Йшлося про загони, які можуть опинитися на напрямках головного удару ворога – зауважує Філін. За такого сценарію передбачалося, що збільшиться і чисельність військових формувань. Щоправда, рішення зміцнити ЗТО технікою у Міноборони так і не прийняли.
Одним із недоліків загонів тероборони комбат називає їхню недосконалу структуру. Формування не мають цілої низки важливих підрозділів. Зокрема, саперного, розвідувального, снайперського, тилового та підрозділу медичного забезпечення. Командирам батальйонів доводиться виходити із ситуації самотужки. Приміром, залучати позаштатних фахівців.
Нарікання залишаються і щодо забезпечення. У Міноборони бійцям ЗТО пообіцяли лише зброю. Але до сьогодні її так і не видали. Хоча фахівці кажуть, що вояк має звикнути до свого автомату, зрештою, перевірити його справність. Отже, доводиться сподіватися хіба що на волонтерську допомогу. Проте, всі чудово розуміють, що пріоритетом для цих організацій є зона АТО. Річчю першої необхідності комбат називає радіостанції. Не завадили б також біноклі та нічні приціли.
«Воювати можна і в цивільному одязі, – каже очільник Броварського загону, – А ось без зв’язку та приладів виявлення супротивника діяльність військової одиниці майже втрачає сенс». Тож керівники батальйонів сподіваються, що технічне обладнання допоможуть закупити місцеві підприємці. А ось бронежилети, на думку Філіна, партизанам ні до чого. Специфіка їхньої діяльності передбачає стрімке пересування та маневреність, що вкрай проблематично, коли на тобі з десяток зайвих кілограмів.
ЗА НАМИ КИЇВ
На питання, чи готовий його загін до партизанської війни, комбат відповідає ствердно. Хоча зауважує: «Якщо ми візьмемо участь у війні, це означатиме, що ворог впритул наблизився до столиці». Такого сценарію, на думку командира, не можна допустити за будь-якого розвитку подій.
Філін розповідає, що охочих потрапити до його батальйону вистачає. Часто люди приходять родинами. Чи син наслідує вчинок батька, чи навпаки. Серед них і ті, хто не має шансів пройти медкомісію з вердиктом «придатний до служби». Колишній афганець на підтвердження своїх слів наводить цікавий приклад. До його загону попросився літній мешканець Броварського району 1941 року народження. 74‑річний чолов’яга навів неспростовну аргументацію, чому саме він має боронити державу від зовнішньої загрози. За його словами, він вже старий, тож, коли ворог атакуватиме, буде до останнього битися, бо не в зможе втекти, на відміну від молодих та прудконогих товаришів. Серед своїх переваг дідусь назвав також багатий військовий досвід, у порівнянні із 20‑річними хлопцями.
Комбата надзвичайно потішило почуття гумору та оптимізм свого співвітчизника на тлі серйозної зовнішньої загрози для нашої країни. Хоча високий дух та волю до перемоги більшості українців пояснити не так складно: ми захищаємо свою землю, тому Правда і Перемога, безперечно, буде на нашому боці.
Ігор Латунський
