Чи знаєте ви, що броварська трикотажна фабрика шила одяг для таких брендів як Zara та Etam? А те, що атрибут футбольного вболівальника – це робота унікальної в’язальної машини ПАТ «Софія»? Сьогодні ми розповімо читачам, чим зараз живе одна з найбільших трикотажних фабрик України.
За I квартал 2015 року Україна експортувала трикотажного одягу та суміжних товарів на 21 млн 568,1 тис. гривень. А текстильного – майже на 81 млн грн. При цьому за період 1990–2006 рр. частка легкої промисловості в загальному обсязі промислового виробництва скоротилася з 10,8% до 1,2%.
Однак за останні декілька років Україна заслужила невизнану славу одного з лідерів по пошиттю одягу за давальницькою схемою: замовник поставляє все – від тканини до бирок та упаковки, і отримує вже готову продукцію.
Важкі часи
Як розповідає директор броварської трикотажної фабрики «Софія» Володимир Чаюн, раніше його підприємство шило для багатьох європейських брендів.
«В свій час дуже багато виробляли на експорт. І для Zara шили і всієї її лінійки – Pull and Bear, Bershka тощо. Для французького Etam, для німців. Зараз обсяги зменшилися. Вони бояться розміщувати закази у нас. У зв’язку з невизначеністю політичної обстановки»,– додає він. Щодо Росії, то вона займала в експорті компанії не дуже велику частку, приблизно 10%. Зараз співпраця з росіянами повністю припинилася.
Директор навіть не приховує, що сьогодні «Софія» виживає дуже важко. Він зазначає, що зараз ті компанії, які замовляли пошиття одягу на його фабриці, воліють переходити на ринок Китаю та Бангладеш.
Історія, довжиною у 86 років
А між тим, трикотажна фабрика «Софія» бере свій початок ще з 1929 року. Тоді на її потужностях виробляли канати та мотузки. Як повноцінне підприємство з пошиття одягу воно запрацювало з 60‑років і розміщувалося у Старому центрі міста. На територію розміром у 2,8 гектарів, де сьогодні розташована фабрика, вона переїхала тільки у 1983 році.
Зараз на підприємстві працює близько 300 людей і 80% з них – це жінки. «Середня заробітна плата плаває, буває і 3000, буває і 5000. Проте затримок по зарплаті немає. Вона залежить від кількості замовлень, чи є вони, чи немає. По-різному буває»,– розповідає про роботу підприємства Володимир Чаюн.
Нам вдалося відвідати цехи «Софії». Скрізь нове обладнання та усміхнені працівники. У в’язальному відділі, наприклад, встановлені сучасні лінії, які повністю автоматизовані. По заданому алгоритму машини в’яжуть готові вироби, імітуючи ручну роботу. Вироби такого характеру – на вагу золота у Європі.
Володимир Чаюн, не приховуючи задоволення, розповідає, що потужності його компанії повністю модернізовані і все обладнання сучасне та нове. Ще б пак, на застарілому фонді товари з України були б нецікаві ані європейцям, ані навіть самим українцям.
У цьому ж приміщенні ми побачили атрибут будь-якого футбольного вболівальника – шарфи з емблемами футбольних клубів. До речі, саме на «Софії» виготовляли знамениті шарфи для Помаранчевої революції.
Український ринок тримає на плаву
На сьогодні фабрика живе замовленнями на внутрішньому ринку. Підприємство в Україні має три торгові марки: Brex, Sofline і Bravadi. «Bravadi – це більш високоякісна продукція. Brex – торгова марка для чоловіків і хлопчиків. А Sofline – це для жінок. Ми виготовляємо весь спектр верхніх трикотажних виробів, включаючи аксесуари – шапки, косинки, пов’язки та інші трикотажні речі»,– розповідає Володимир Чаюн.
За його словами, замовлення на українському ринку майже не змінилися з минулого року. Є сезонні коливання, проте вони незначні.
Асортимент на заздрість закордонним модницям
Ми відвідали фірмові магазини фабрики, що розташовані на першому поверсі. Щиро кажучи, нас вразило кілька моментів. По-перше, якість товарів на дуже високому рівні. Зокрема, дитячі речі нічим не поступаються «брендовим», які нам нав’язуть у рекламах або радять матусі на дитячих майданчиках. По-друге, ціни – демократичні. Наприклад, костюмчик для хлопчика – футболка та шорти із 100‑відсоткової бавовни, коштує 130 гривень. І що не менш важливо – асортимент найрізноманітніший.
Хоча ми були тут у робочий час в будній день, людей у магазинах було досить багато. А це означає, що броварачани цінують якість свого виробництва.
І хто б там що не говорив, а фабрика, яка працює з міжнародними брендами, точно знається на модних тенденціях. Тут може одягнутися найвибагливіша модниця. І що головне – тканини у більшості натуральні.
Хочеться сподіватися, що лихі часи минуть і відомі бренди повернуться до Броварів шити одяг, який носитимуть в модних столицях Європи: Парижі чи Мілані.
Анна Межова