Державні структури – це зазвичай великі черги, часто-густо зухвалі співробітники та й взагалі суцільне поринання у «радянщину». Таку картину наші журналісти побачили, прогулюючись коридорами Пенсійного фонду. Засмучені пенсіонери при цьому не згодні терпіти принизливого ставлення до себе та готові звертатися по допомогу до міської влади. Отже, починаємо екскурсію Броварським відділенням установи, яка вважається однією з найдефіцитніших в Україні.
НАС ЗУСТРІЛИ З ПОСМІШКОЮ
Звісно, оскільки ми представилися та особисто домовилися із керівництвом, нас зустріли з посмішкою та приязністю. І чемно відповіли на наші запитання. Коли ми згадали про хамство співробітників – відверто здивувалися та пояснили це банальним завантаженням. «У нас на стенді усе написано, які документи людина має підготувати та принести. Але звичайно є випадки, коли людина думає, що все, а дивишся і знаходиш неточності в трудовій книжці, невідповідність записів. Людина змушена переробляти. Кому ж це сподобається? А це стаж роботи. Від стажу роботи залежить розмір пенсії. Але якщо людина бажає, ми самі робимо запити», – розповідає начальник Пенсійного фонду в місті Бровари Лідія Сенько. Завантаженість пояснює не лише нагромадженням документів, а й новаціями прийнятих законів. У коридорах Пенсійного фонду людно. Як запевняє керівник, люди можуть тут простояти як 10 хвилин, так і годину. Усе залежить від питання, із яким звертаються. Найбільше людей, як правило, буває у понеділок, вівторок та середу зранку. Це пов’язано із тим, що пенсіонери пам’ятають попередній графік прийому. Зараз тут почало працювати «єдине вікно». Це величезна кімната та з десяток столів, що обслуговують людей. Тому, як сподіваються співробітники, з часом черги мають скоротитися. Поки що ж пенсіонери тільки пристосовуються до нової системи.
«Ми виділили сюди найкращих фахівців, які за своїми якостями підходять для такої роботи. Важливий не тільки досвід. Потрібне вміння спілкуватися з людьми, а враховуючи наш контингент відвідувачів (є люди дуже знервовані), треба бути ще й добрим психологом, щоб у разі виникнення нештатної ситуації, перевести її у спокійне русло, розрядити, так би мовити, обстановку», – розповідає Лідія Сенько.
Судячи зі звернень громадян, таким «психологам» іноді самим потрібна психологічна допомога, адже пенсіонери це особлива група і потребує відповідного ставлення. «Не можуть по-людськи пояснити, що ми маємо при собі мати? Я вже вдруге приїжджаю з Калинівки. Сподіваюся, що нині при мені увесь пакет документів, бо втретє мені просто не вистачить здоров’я приїхати», – розповідає обурена пенсіонерка.
ПОБАЧЕНЕ ПОЗА ОЧАМИ КЕРІВНИЦТВА
Після того, як ми попрощалися із керівником Пенсійного фонду… за півгодини повернулися. Судячи з розповідей людей, про ввічливе ставлення деякі працівниці установи не знають. І факт хамства має місце.
«Ми стоїмо тут вже мало не годину. Я не бачу, що там на стенді за інформація і хочу уточнити у працівника. А вона мене відправляє на стенд. Поганий зір у мене, уже ж вік який. Хочеться трохи поваги», – розповідає 75‑річна Галина Петрівна.
Її сусідка по черзі вказує нам на одну з працівниць, яка працює у «єдиному вікні», мовляв, вона найбільш нестримана при спілкуванні з відвідувачами.
ЗАЯВИ НА ЗВІЛЬНЕННЯ
Після нашої прогулянки Пенсійним фондом, ми добре зрозуміли, чому пенсіонери в нашій країні вважаються незахищеними верствами населення. Нагадаємо, що з 1 квітня цього року змінюється порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам.
Тож тепер старенькі, щоб не втрачати 15% своїх пенсій, змушені ховати статки у тінь. Зокрема в Броварах вже близько сотні пенсіонерів написали заяви на звільнення. І це не межа, кажуть у Пенсійному фонді. «Ті, хто може з пенсіонерів, вони тепер будуть працювати нелегально. Принаймні така ситуація буде до 2016 року. Ви ж знаєте, що коли приймається закон, люди шукають, як його обійти», – розповідає працівниця Пенсійного фонду.
Відтак, те, що ми побачили, не зовсім радує. Начебто ми до Європи рухаємося, а там пенсіонери мало не найщасливіший прошарок населення. Вони на свою пенсію і подорожувати можуть, і знаходити час на дозвілля.
Нашим людям похилого віку, у свою чергу, хотілося хоча б належного ставлення та поваги від тих же держслужбовців. Нагадаємо про започаткований та, на жаль, забутий, «золотий нашийник для держслужбовців» за неетичну поведінку. До речі у 2007 році таку відзнаку отримав саме Пенсійний фонд України.
Інна Нікітіна
